Чи запрацює у Львові соціальне таксі для людей з інвалідністю

Соціальне таксі
Фото: freepik

Львів активно працює над інклюзивністю, але вже багато років місту не вдається втілити у життя одну надзвичайно важливу послугу – соціальне таксі, або спеціальні перевезення для людей з інвалідністю

У Львові є низка реабілітаційних центрів, зокрема й найбільший в країні – “Незламні”. З початку повномасштабного вторгнення втратили одну чи більше кінцівок від 20 до 50 тис. українців. Тому потреба у соціальному таксі чи чогось схожого, є очевидною. Чи замислюється над цим міська влада Львова, та чому попередні спроби виявилися недовготривалими – у матеріалі “Еспресо.Захід“.

Давні спроби

Ще у далекому 2008 році у місті створили соціальне таксі. Тоді його заснувало ГО “Народна допомога”. Згодом до проєкту долучилася і міська рада. Проте, фінансово втримувати таке таксі громадській організації було важко, а кошти від міської ради не покривали й половини витрат.

Як розповів керівник соцзахисту ЛМР Ігор Кобрин у коментарі “Еспресо.Захід”, справді, багато років тому діяли перевезення для людей з інвалідністю.

“У Львові раніше, років 10-15 тому, почали запровадження таких перевезень, але це були залучені кошти іноземних партнерів і ресурсів було дуже недостатньо. Тоді проєкт себе не виправдав та втратилося фінансування”, – зазначив він.

Після цього мало відомо про нові спроби його запровадження у місті.

Ініціативи від мешканців

Про впровадження послуги соцтаксі у Львові говорить вже багато років і Назарій Гусаков. Хлопець пересувається на візку, оскільки хворіє на СМА – рідкісне нервово-м’язове захворювання. Попри наявну інвалідність, Назар веде активне соціальне та громадське життя. Зокрема, він звертався до ЛМР у 2020 році щодо створення такої послуги, як перевезення для людей з інвалідністю.

“Тоді на сесії депутатів міськради мій товариш Тарас Гупало, тоді ще чинний депутат, зачитав моє звернення і мер дав доручення розібратися з питанням соцтаксі. Дуже довго чекав відповіді, може 5-6 місяців. Після того Галина Слічна, тоді заступниця Садового, надала мені відповідь, де було багато води. Одним словом, місту це було нецікаво”, – розповідає Назарій.

Фото: Назарій Гусаков

Наступна спроба Назара та його друзів вже опиралася на власні сили та допомогу від небайдужих людей. Перед початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну хлопець записав відео, де розповів про початок своєї ініціативи.

“Після того я вирішив діяти власними силами. Записав відео, де я і мої друзі почали збирати кошти на соцтаксі, приїжджав від ЛМР тоді Євген Бойко і йому сподобалася ця ідея, і люди досить непогано нам помагали. Вторгнення РФ все поставило на паузу. Зараз, вже у 2023 році, мій товариш думає над ще одним варіантом – купити авто та на спільнокошті відкрити збір на поїздки й зарплату водію. Чи вдасться втілити цю ідею – не знаю. Я зараз більше змушений сконцентруватися на своєму здоров’ї”.

Проте, як зазначив Назар, війна має місто більше мотивувати до таких проєктів, адже, на жаль, українців з інвалідністю тільки більшатиме.

Над чим працює місто зараз

Як повідомив керівник управління соцзахисту Ігор Кобрин, зараз місто працює аж над 5-ма концепціями втілення перевезень для людей з інвалідністю у життя. Розберемо коротку кожну з ідей.

Створення комунальної служби перевезення

У місті є комунальна служба перевезення для осіб з інвалідністю та літніх людей. Тобто, це люди, які є на обслуговуванні львівських соціальних установ, де є обладнанні авто, що їх перевозять. Ці автомобілі постійно працюють.

“Це одна з концепцій, яку ми розвиваємо і будемо переформовувати – зробимо єдиний центр соціального обслуговування та реабілітації. Десь з вересня очікуємо його повноцінний запуск і служба перевезення буде однією з послуг. Точно не скажу, але обладнано вже кілька десятків таких авто”, – коментує Ігор Кобрин.

Доступність громадського транспорту

Дуже важливо у цьому контексті згадати й про доступність громадського транспорту, яку зараз розвивають у місті. Зараз є близько 300 одиниць низькопідлогових автобусів, трамваїв і т.д.

“Ведеться робота з пониження пішохідних переходів, озвучки світлофорів, адаптування зупинок, облаштування пандусів до будинків та інше”, – каже чиновник.

Це один з дуже важливих компонентів покращення мобільності людей з інвалідністю. Відповідний громадський транспорт значно полегшує життя таким мешканцям і за відсутності соціального таксі чи мережі спеціальних перевезень, забезпечує містян на візках опцією пересування містом.

Залучення приватних компаній з таксоперевезення

“Весь минулий рік ми проводили перемовини з операторами таксі у місті й поки лише одна компанія погодилася працювати у цьому напрямку. Вони готові реалізовувати проєкт інклюзивного соціального таксі та переобладнувати авто, говорити з містом про відшкодування послуг, якщо мова йтиме про безплатні чи пільгові умови перевезення. Поки пілотний проєкт ця компанія запустила у Києві та від його успішної реалізації ймовірно залежить і запуск такої послуги у Львові”, – розповідає Ігор Кобрин.

Як відомо, мова йде про Uklon. Зараз їхній пілотний проєкт такого таксі працює у столиці. Поїздка на 30% дешевша від звичайної суми, а водії навчені допомоги пасажирам з інвалідністю.

Закупівля послуги перевезення

Вона може й включати ідею з операторами таксі. Просто це означає, що місто закупляє перевезення осіб у приватного надавача послуг. Це може бути будь-хто, той же ФОП.

“На жаль, тих, хто міг би якісно забезпечити такі перевезення, є дуже мало. Були певні ініціативи, але епідемія та військові дії трохи зупинили потік інвестицій для фондів та громадських організацій для розвитку цієї послуги. Акценти змістилися до внутрішньо переміщених осіб”, – резюмує керівник управління соцзахисту.

Відшкодування коштів самим людям, які потребують такої послуги

Це означає, що місто повертає гроші людям за поїздки. Цей варіант, як стверджує Ігор Кобрин, втілити найлегше. Але проблема знову ж таки у тому, хто буде надавати перевезення.

“Тобто, людина може звернутися в таксі, але чи отримає вона цю поїздку? Цей варіант не гарантує їй послуги”, – додає він.

Як зазначив чиновник, всі ці ідеї можуть працювати одночасно та доповнювати одна одну, питання у часі – коли саме вони запрацюють. Поки робота ведеться на перспективу, якщо говорити про 4 з 5 напрацьованих напрямків.

Питання інклюзивності, а не лише потреб

Важливо при цьому донести до міста позицію Назара Гусакова, який наголошує: якщо ми говоримо про інклюзивність, а не лише про потреби, то спеціальне таксі має надавати поїздки у різні місця.

“Це може бути бар, побачення, футбол, та куди завгодно! Життя людини з інвалідністю не обмежується потребою з’їздити до лікарні чи в ЦНАП. Я вважаю так, має бути 3 безоплатні поїздки на місяць на людину. Куди саме їхати – вона сама вирішує! Решта поїздок оплачується вже. Дайте людині просто вибір та можливість”, – наголошує Назар.

Катерина Бенюк