Перед тим, як сісти за стіл, людина на візку має помити руки в туалеті, що у… підвалі

Вимірювання входу до ресторану. Фото з відкритих джерел

У Львові для представників ресторанної та готельної індустрії мерія організувала навчання з безбар’єрності та доступності для усіх груп населення. Через широкомасштабну війну рф, у місті суттєво зросла кількість людей з інвалідністю. Також столиця Галичини стала медичним центром з протезування, лікування та реабілітації захисників, які втратили на фронті здоров’я. Мета таких навчань — розробити стандарти доступності для закладів гостинності Львова.

Як розповіла для «ВЗ» ке­рівниця управління ту­ризму Львівської міської ради Христина Лебедь, на тлі збільшення у місті кількості осіб з інвалідністю ресторатори та готельєри готові облаштувати в закладах пандуси, розширити коридори та пристосувати спе­ціальні вбиральні.

«Власникам сфери гостин­ності розповідали та на кон­кретних прикладах показували бар’єри, які існують у закладах громадського харчування, — на­голошує чиновниця. — Зокрема, це високі бордюри та сходи при в’їзді в заклад, вузький прохід у дверях та між столами, необла­штовані вбиральні… У готелях найчастіші проблеми — відсутні пандуси, вузькі коридори, яки­ми важко пересуватися на ко­лісному кріслі. Також відсутня та необлаштована ванна для по­треб людей з інвалідністю. Всі повинні мати можливість зайти у заклад, скористатись туале­том, помити руки. Це все має бути доступним. Міста мають ставати максимально інклюзив­ними. Під час навчання пору­шували інше важливе питання — коректної комунікації з людь­ми з порушеним слухом, зором, протезами чи фізичною інвалід­ністю».

Визначення висоти бордюру, чи проїде через нього візок.

Керівник громадської ор­ганізації «Реабілітація осіб з інвалідністю» Ярослав Грибальський сказав для «ВЗ», що більшість ресторанів та готелів Львова не пристосовані до того, щоб людина у візку почувалася комфортно. Якщо низький бор­дюр і можна заїхати у заклад, то є інші мінуси. Наприклад, туалет ресторану розташований у під­валі і там немає пандуса…

«Щоб сісти за стіл, треба по­мити руки. А вбиральня у під­валі. Ресторани не пристосо­вані для людей з інвалідністю», — каже він.

Коментар для «ВЗ»

Михайло Шевелюк, експерт ресторанного бізнесу, керівник Школи гостинного сервісу Horeca School

Олена Іванова, експертка з інклюзивності та доступнос­ті Програми розвитку ООН в Україні, каже, що інклюзивність — це можливість проживати життя разом, що кожен повинен мати право користуватися одними й тими ж об’єктами, брати участь у тих же заходах і насолоджуватися тим самим досвідом.

У кожному районі Львова є заклади громадського харчуван­ня, які доступні або частково доступні для маломобільних груп населення. Такі заклади при вході облаштовані пандусами, ма­ють відносно невисокий поріг, широкі вхідні двері, є доступ до туалету. Забезпечити усі заклади міста, особливо в історично­му центрі пандусами та спеціальними вбиральнями — завдання нелегке. Адже старовинна архітектура міста не пристосована та часто потребує дозволів для перебудов. Деякі заклади мають переносні пандуси.

У центрі Львова окремі кав’ярні облаштовують літні май­данчики на тротуарах, відтак пересуватися на кріслі стає важ­че. Амбітною є мета, яку озвучила керівниця управління туриз­му Львівської міськради, — розробити стандарти доступності для закладів гостинності Львова. Це чудово, але треба пропи­сати механізм контролю за виконанням цих стандартів: хто це буде перевіряти, у сфері відповідальності якого управління чи департаменту буде цей напрям діяльності, які терміни виконан­ня. Стандарти доступності можна буде розповсюдити на більше громад в Україні, якщо вони доведуть свою ефективність. І має бути зовсім не рекомендаційний характер цих стандартів.

Марія Доротич

Високий Замок