Вимірювання входу до ресторану. Фото з відкритих джерел
У Львові для представників ресторанної та готельної індустрії мерія організувала навчання з безбар’єрності та доступності для усіх груп населення. Через широкомасштабну війну рф, у місті суттєво зросла кількість людей з інвалідністю. Також столиця Галичини стала медичним центром з протезування, лікування та реабілітації захисників, які втратили на фронті здоров’я. Мета таких навчань — розробити стандарти доступності для закладів гостинності Львова.
Як розповіла для «ВЗ» керівниця управління туризму Львівської міської ради Христина Лебедь, на тлі збільшення у місті кількості осіб з інвалідністю ресторатори та готельєри готові облаштувати в закладах пандуси, розширити коридори та пристосувати спеціальні вбиральні.
«Власникам сфери гостинності розповідали та на конкретних прикладах показували бар’єри, які існують у закладах громадського харчування, — наголошує чиновниця. — Зокрема, це високі бордюри та сходи при в’їзді в заклад, вузький прохід у дверях та між столами, необлаштовані вбиральні… У готелях найчастіші проблеми — відсутні пандуси, вузькі коридори, якими важко пересуватися на колісному кріслі. Також відсутня та необлаштована ванна для потреб людей з інвалідністю. Всі повинні мати можливість зайти у заклад, скористатись туалетом, помити руки. Це все має бути доступним. Міста мають ставати максимально інклюзивними. Під час навчання порушували інше важливе питання — коректної комунікації з людьми з порушеним слухом, зором, протезами чи фізичною інвалідністю».
Визначення висоти бордюру, чи проїде через нього візок.
Керівник громадської організації «Реабілітація осіб з інвалідністю» Ярослав Грибальський сказав для «ВЗ», що більшість ресторанів та готелів Львова не пристосовані до того, щоб людина у візку почувалася комфортно. Якщо низький бордюр і можна заїхати у заклад, то є інші мінуси. Наприклад, туалет ресторану розташований у підвалі і там немає пандуса…
«Щоб сісти за стіл, треба помити руки. А вбиральня у підвалі. Ресторани не пристосовані для людей з інвалідністю», — каже він.
Коментар для «ВЗ»
Михайло Шевелюк, експерт ресторанного бізнесу, керівник Школи гостинного сервісу Horeca School
Олена Іванова, експертка з інклюзивності та доступності Програми розвитку ООН в Україні, каже, що інклюзивність — це можливість проживати життя разом, що кожен повинен мати право користуватися одними й тими ж об’єктами, брати участь у тих же заходах і насолоджуватися тим самим досвідом.
У кожному районі Львова є заклади громадського харчування, які доступні або частково доступні для маломобільних груп населення. Такі заклади при вході облаштовані пандусами, мають відносно невисокий поріг, широкі вхідні двері, є доступ до туалету. Забезпечити усі заклади міста, особливо в історичному центрі пандусами та спеціальними вбиральнями — завдання нелегке. Адже старовинна архітектура міста не пристосована та часто потребує дозволів для перебудов. Деякі заклади мають переносні пандуси.
У центрі Львова окремі кав’ярні облаштовують літні майданчики на тротуарах, відтак пересуватися на кріслі стає важче. Амбітною є мета, яку озвучила керівниця управління туризму Львівської міськради, — розробити стандарти доступності для закладів гостинності Львова. Це чудово, але треба прописати механізм контролю за виконанням цих стандартів: хто це буде перевіряти, у сфері відповідальності якого управління чи департаменту буде цей напрям діяльності, які терміни виконання. Стандарти доступності можна буде розповсюдити на більше громад в Україні, якщо вони доведуть свою ефективність. І має бути зовсім не рекомендаційний характер цих стандартів.
Марія Доротич