Валерій Сушкевич
“Якщо ви переконані, що ваша дитина не повинна вчитися разом з дітьми з інвалідністю, бо це негарно і псує світосприйняття вашого чада, згадайте, що у порівнянні зі Стівеном Хокінгом, наприклад, ви – ніхто”, інформує Телеканал новин «24».
Ця цитата прекрасно ілюструє сьогоднішній стан справ у нашому суспільстві з толерантністю до інакших людей — людей з інвалідністю. Шкода, але про цю тему згадуємо, здебільшого, тільки 3 грудня, в Міжнародний день людей з інвалідністю.
Про досягнення українського суспільства в напрямку рівних прав для всіх, і про чималі дірки у роботі законодавчої машини — сайту “24” розказав Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич.
Валерій Сушкевич: політик, громадський діяч. Народний депутат України 3-7 скликань, автор і співавтор близько 300 законопроектів. Президент Національного комітету спорту осіб з інвалідністю (Національного паралімпійського комітету України). Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю.
Про толерантність українців
Первинним чинником вирішення проблем людей з інвалідністю є свідомість суспільства. І те, що у цій свідомості відбулися позитивні, європейські зрушення — безумовна правда. До українського суспільства, в тому числі — і дякуючи паралімпійцям, прийшло розуміння того, що особа з інвалідністю, дитинка з інвалідністю не повинна бути соціально ізольована, дистанційована від інтеграції в суспільство.
Від людини, яка ходить, бачить, і не має проблем зі здоров’ям, до людини з інвалідністю, яка не ходить, не бачить – одна мить. І ти будеш на тому ж місці. І треба усвідомлювати, що дзвін може в будь-який час задзвонити по тобі. Це усвідомлення раніше було відсутнє у суспільстві. Зараз воно набуває сили і значення.
Про владу і законодавство
Українська влада, її чиновники, інституції і суб’єкти, сьогодні так чи інакше теж піддаються впливу громадянського суспільства у цій сфері. І законодавча база суттєво, значимо змінена, визначена, у новій редакції, у новому варіанті законодавчого сприйняття.
Сьогодні є високий рівень відповідності українського законодавства головному міжнародно-правовому документу світу — “Конвенції ООН про права людей з інвалідністю”. Разом з тим, українське законодавство, маючи високий рівень оформлення в законі прав, просто не виконується.
Про АТО, війну і переселенців
Українська влада і суспільство відповідальні перед тими хлопцями і дівчатами, які втратили здоров’я, захищаючи нашу державність. Перед тими, хто вже не бачить, не чує, не ходить, має контузію, поранення. Ці люди серед нас. Вони не мають доступу до освіти, працевлаштування, можливості створення сім’ї.
Злети…
Дещо держава робить. Маємо високий рівень фінансування програм по протезуванню, реабілітації. Нам з колегами вдалося вирішити питання резервістів, постраждалих внаслідок проведення антитерористичної операції (Резервісти – це ті, хто йшли добровольцями на фронт, не маючи статусу військовослужбовця. А потім брали участь у боях, отримували травми і інвалідність). Внаслідок прийнятого закону їм призначають військові пенсії.
… І падіння
Не вирішене питання спрощення порядку отримання статусу інвалідності для воїнів АТО, в тому числі – добровольчих батальйонів. Середній час визначення цього статусу сьогодні займає від 6 місяців до 2 років. Це жахливо. І процедура ця ще складніша, ніж для людини, яка отримала інвалідність, наприклад, внаслідок ДТП.
Фінансова допомога від держави людям з інвалідністю мізерна – біля 1200 гривень. Причому, ця цифра єдина для всіх груп інвалідності. А порівняйте людину з інвалідністю 1 групи – зовсім нерухому, яка не має змоги не те, щоб працювати, але навіть і в побуті потребує сторонньої допомоги, і особу з інвалідністю 3 групи – здатну працювати, пересуватися тощо. Я бачу своїм завданням домогтися диференціації категорій фінансової допомоги.
Але проблема в тому, що у нас немає офіційної статистики. Наприклад, кількості воїнів АТО з інвалідністю. Або – скільки з них до якої групи інвалідності відносяться. А Міністерство фінансів, перш ніж погодитися на диференціацію соціальної допомоги особам з інвалідністю в залежності від групи, питає – а скільки їх? Соціальна політика в цій сфері з боку Міноборони, Мінсоцполітики, Мінохорони здоров’я не вийшла на рівень реагування на цю проблему.
Освітні успіхи
Уряд і Міносвіти роблять певні кроки, щоб відбулося інтегроване навчання діток з інвалідністю у закладах освіти. Системні позитиви інклюзивної освіти є у середній школі. Архітектурна доступність шкіл значно збільшилась. Система інклюзивного інтегрованого навчання розширилась.
Натомість з вищою освітою все значно гірше. Серед вишів архітектурна доступність для молоді з інвалідністю становить лише 1% від усіх закладів.
Громадськість людей з інвалідністю разом зі мною і Асамблеєю людей з інвалідністю розробили пропозиції до закону про освіту, в частині доступності освіти для молоді з інвалідністю. Міносвіти сприйняло ці пропозиції, законопроект сформований, зараз він у парламенті.
Державне (недо)фінансування
Ті, хто напали на нашу країну, значно обмежили у правах усіх наших громадян. Ресурси держави суттєво скорочені для підтримки соціальних проблем. Видатки уряду на ці проблеми просто не відповідають діючому законодавству.
Згідно з проектом державного бюджету – там жахливий рівень фінансування. Наприклад, для забезпечення ліків передбачено 20% коштів від потреби, протезування та інші технічні засоби реабілітації будуть забезпечені на 66%, санаторно-курортне лікування людей з інвалідністю – до 12% від потреби.
Пенсії людей з інвалідністю, що працюють, обмежуються і оподатковуються. Державний бюджет отримує від працюючих людей з інвалідністю аж 40 мільйонів гривень.
Україна не Бразилія
У нас злочинно неефективно використовуються кошти. Наприклад, будують перехід через дорогу без пандуса. Кажуть – а ми ліфт збудуємо. Яку шалену суму коштуватиме той ліфт, який ніколи не працюватиме?
У Бразилії зараз страшенна криза і бідність. Під час нашого перебування там на Паралімпіаді траплялися випадки у олімпійському містечку, коли обслуговуючий персонал був помічений у крадіжках. Тому що у них зарплата була мізерна. Разом з тим у Бразилії всі абсолютно переходи – з пандусами.
Про філософію
Про те, що в усі моменти історії людства існували генії, які мали проблеми з інвалідністю — ніхто не задумується. Сучасний геній, фізик, математик, ідеолог вивчення всесвіту, Стівен Хокінг — погано бачить, не може розмовляти, не пересувається. Має просто страшні ураження, пов’язані з інвалідністю. А ця людина — перший номер на сьогодні у світі по науковому інтелекту, по можливості всеосяжного аналізу Всесвіту.
Тому люди з інвалідністю – це просто різновид людей. Як буває різний колір шкіри чи очей, так само – хтось пересувається ногами, а хтось – на візку. Бути різними – це нормально.
І не треба вважати, що навколо проблем людей з інвалідністю, і не тільки – лише “говорильня”. Об’єднавши зусилля, ми все зробимо для України. Феноменальний успіх наших паралімпійців довів – ми можемо перемагати. Ми можемо робити зусилля, які підтримують українську державу і народ. Ми можемо. Неможливе – можливо.
Яніна Ткачук