Після тривалого замовчування самого факту існування в нашому суспільстві людей з обмеженими можливостями, ми нарешті заговорили не тільки про них, але й про їхнє право на отримання повноцінної освіти. Досвідом запровадження інклюзивної освіти у вищому навчальному закладі ділиться ректор Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна» Михайло Чайковський.
– Пане Михайле, поясніть, будь ласка, чим звична для нас інтегрована освіта відрізняється від інклюзивної?
– Інтегрована освіта передбачає входження і пристосування людини з особливими потребами до освітнього простору навчального закладу – тобто односторонній рух. Натомість інклюзивна вища освіта – це система освітніх послуг, яка включає пристосованість начального закладу до забезпечення особливих потреб людини в процесі навчання, готовність педагогічного колективу до професійної діяльності в умовах інклюзії та наявність спеціального підрозділу. Отож, різниця між цими поняттями очевидна – це двосторонній рух.
– А що потрібно для того, щоб навчальний заклад міг вважатися інклюзивним?
– Перш за все, забезпечити безбар’єрне архітектурне середовище, тобто пристосувати приміщення для вільного пересування людей з функціональними обмеженнями: встановити пандуси та дверні просвіти відповідно до державних будівельних норм, встановити в аудиторіях допоміжне навчальне обладнання, належним чином облаштувати вбиральні тощо.
Наступною умовою інклюзії є створення позитивного психологічного мікроклімату. Це означає, що людина з інвалідністю може розраховувати на доброзичливе ставлення до себе з боку викладачів, студентів, адміністративного, допоміжного персоналу – тобто всього колективу. Важливо, щоб усі його члени ставилися до людини з фізичними вадами, як до рівної, без акцентування уваги на її особливому статусі. В інклюзії корисна толерантність, а жалість – шкідлива.
І третім чинником є інклюзивна компетенція педагогів: викладачі мають володіти не тільки навичками професійної діяльності, але й здатністю виконувати освітні функції в процесі інклюзивного навчання і вміти надати допомогу в разі виникнення під час заняття загострення проявів хвороби в когось зі студентів з вадами здоров’я.
– Яким чином реалізується інклюзія у вашому навчальному закладі?
– Вищий навчальний заклад IV рівня акредитації Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» був заснований 18 років тому і мав за мету відкритість для молоді з неоднаковим рівнем підготовки, соціальними можливостями і станом здоров’я. Хмельницький інститут соціальних технологій (ХІСТ) – один з його структурних підрозділів. За час своєї роботи він випустив близько 8 тисяч фахівців, з яких понад 500 – студенти з особливими потребами. Сьогодні в інституті та коледжі ХІСТ навчається понад 1000 студентів, з яких 66 мають інвалідність, а 92 є учасниками АТО.
Колектив закладу цілеспрямовано працює над формуванням технології інклюзивної освіти. Це забезпечує спеціальний підрозділ – Центр соціальної інклюзії, де працюють психолог, соціальний педагог, лікар (медсестра) і фахівець з фізичної реабілітації. Для навчання студентів з вадами слуху введена посада сурдоперекладача.
Окрім того, маємо ще навчально-реабілітаційний центр з найновішим обладнанням та юридичну клініку.
– Як студенти з обмеженими можливостями долають під час занять розрив, який існує між ними і фізично здоровими одногрупниками?
– Інклюзія відображає цілісний підхід до людини, без акцентування уваги на її фізичних та психічних особливостях, адже кожна людина є цінністю і здатна до розвитку. Тому студенти з особливостями психофізичного розвитку навчаються на основі типових навчальних планів і програм для вишів у поєднанні з індивідуальними програмами.
Виходячи з особливостей конкретного студента, ми розробляємо комплекс соціально-педагогічних заходів. Безперечно, це індивідуальна робота викладачів, а також залучення на волонтерських засадах фізично здорових, з високим рівнем академічних досягнень студентів до написання конспектів лекцій, спільного виконання завдань та підготовки до заліків. При проведенні контрольних занять, заліків, іспитів cтудентам з сенсорними порушеннями надається додатковий час для підготовки й відповіді, використовуються відповідні комп’ютерні програми й тести.
Та найголовнішим є те, що в нашому закладі створюється такий міні-соціум, де молоді люди з обмеженими можливостями не тільки набувають знань, але й упевненості, бо навчаються спілкуватися, позбуваються комплексів, знаходять друзів і своє місце в житті.
– Завдяки чому вам вдалося забезпечити можливість безперервності вищої освіти для людей з інвалідністю?
– Передусім, за рахунок налагодження контактів із загальноосвітніми школами, де навчаються діти з вадами зору, слуху, зокрема з Кам’янець-Подільським технікумом-інтернатом, Хмельницькою ЗОШ № 8 та спеціальною ЗОШ № 33 тощо. А також завдяки роботі з абітурієнтами з особливими потребами щодо професійної орієнтації й підготовки до вступу на навчання. Початок цієї роботи – переконати дитину з обмеженими можливостями в тому, що інклюзивна система вищої освіти – шлях до підвищення рівнів соціалізації та освіти, оскільки здійснюється не в замкненому просторі спецшколи чи навчання на дому, а у відкритому середовищі разом зі «звичайними» людьми.
У межах самого інституту наступність інклюзивного навчально-виховного процесу реалізується завдяки наданій студентам можливості отримати освіту в коледжі за рівнем молодшого спеціаліста зі спеціальності «Право» на базі 9-ти та 11-ти класів, а згодом – в інституті за рівнем бакалавра зі спеціальностей «Соціальна робота», «Психологія», «Фізична реабілітація», «Середня освіта (здоров’я людини)», «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» з подальшою перспективою здобуття ступеня магістра та освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.
– Чи співпрацюють з інститутом ХІСТ місцева влада, соціальна інфраструктура, громадські організації?
– Інститут має 60 баз для проходження студентами практики. Ми підтримуємо постійні зв’язки з Головним територіальним управлінням юстиції у Хмельницькій області, управлінням праці та соціального захисту населення. Суттєву допомогу надає міська влада та Фонд інвалідів. Від міського управління освіти на навчання студентів із соціально незахищених родин за час існування вишу отримано 435,7 тис. грн. З обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на навчання студентів з інвалідністю надійшло 2 млн 714,3 тис. грн.
– Як можна використати набутий у виші досвід для соціально-психологічної допомоги учасникам АТО?
– У 2014 році ректорат Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна» ухвалив рішення підтримати студентів-учасників АТО, створивши максимально сприятливі умови для їхньої освіти. Це, зокрема, затвердження індивідуальних графіків навчання та надання знижки на оплату освітніх послуг на загальну суму понад 120 тис. грн.
Наразі фінансування навчання хмельничан-учасників АТО здійснюватиметься за рахунок бюджетної програми підтримки учасників АТО, ухваленої на останній сесії Хмельницької міської ради. Зараз ми узгоджуємо з обласною владою питання щодо фінансування навчання учасників АТО, які проживають за межами міста Хмельницького на території області.
Окрім того, 27 жовтня на базі ХІСТ за участю представників органів місцевого самоврядування, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства Оборони України, громадських організацій, духовенства та вищих навчальних закладів відбулась перша Всеукраїнська науково-практична конференція «Підтримка та реабілітація учасників АТО в Україні: досвід і перспективи», за результатами якої були розроблені практичні рекомендації.
Хочу наголосити, що перехід до інклюзивної освіти вимагає не тільки докорінної перебудови навчального процесу, але й свідомості всіх його учасників, однак результатом буде не просто розширення можливостей для навчання та соціалізації людей з обмеженими можливостями, але й моральне оздоровлення та розвиток суспільства в цілому.
Тетяна Правдива