Освітній простір для всіх: говоримо зі школярами про аутизм

Взаємодія з учнями з особливими потребами навчає їхніх однокласників принципів толерантності й поваги до інших

2 квітня – Всесвітній день розповсюдження інформації про аутизм. Ця дата, запроваджена Генеральною Асамблеєю ООН, покликана привернути увагу світової спільноти до дітей і дорослих, які живуть з аутизмом. Принципи Нової української школи забезпечують реалізацію права на освіту дітям з особливими освітніми потребами. Як зробити це коректно та як говорити про аутизм із першокласниками, дізнавалася команда проєкту «Навчаємось разом: дружня школа», пише «Освіта.ua».

Основне завдання інклюзивної освіти – залучити дитину до освітніх, культурних і соціальних процесів. Для дітей з аутизмом ці фактори особливо важливі. Це зазначає кандидатка психологічних наук, нейропсихологиня та психотерапевтка Марія Максимчук.

Для будь-якої дитини школа – важливий етап соціалізації, засвоєння правил і суспільних норм. Діти з аутизмом ці норми не засвоюють «автоматично», тож батькам, учителю, тьютору й самому учню потрібно докладати максимум зусиль. Тому включеність такої дитини в шкільне навчання дає їй змогу опанувати правила спілкування та взаємодії, наслідуючи однокласників.

Із Марією Максимчук ми обговорили, як краще адаптувати освітнє середовище і навчальний процес до потреб дітей з аутизмом.

Як розповісти першокласнику про людей з аутизмом?

Аутизм – це не хвороба, а особливий тип психічного розвитку. Люди з розладами аутистичного спектра (РАС) інакше бачать і розуміють світ, їм важче виокремити основне та другорядне, частину й ціле. Та якщо їх зацікавить певна тема, вони точно досягають у ній рівня експерта.

Людям з аутизмом важко розуміти натяки, гумор, причину (чому хтось сумний або веселий) – цього потрібно навчати. Водночас такі люди дуже добре засвоюють правила, а зрозумівши їх одного разу, будуть виконувати надалі.

Чи має бути особливе ставлення до дітей з аутизмом?

Звичайно, учитель має приділяти особливу увагу учневі з аутизмом. Водночас демонструвати її перед класом не варто, адже підкреслене ставлення дорослого може нашкодити.

З одного боку, що більше вчитель знає про аутизм, то більше він має шансів зрозуміти учня з РАС і знайти з ним контакт. Із другого – надмірна увага може підкріплювати проблемну поведінку учня або створювати передумови для розгортання булінгу серед однокласників. Школярі звертають увагу на реакцію вчителя, його коментарі та висловлювання. Це провокує певне ставлення до учня, якого можуть недолюблювати саме внаслідок особливого ставлення педагога.

Які побудувати комунікацію в класі?

Важливими будуть групові форми роботи, де успіх команди залежить від її згуртованості: спільні ігри та активності дуже зближують учнів. Наприклад, предметом змагання можна обрати тему, котру учень із РАС знає добре. Тоді команда, в якій опиниться цей учасник, точно зрозуміє його цінність.

Також є практика призначення помічників: учень, який добре розуміє тему, допомагає учневі, якому вона дається важче, і вони разом працюють над спільним проєктом. Такий спосіб взаємодії може налагодити комунікацію між учнем із РАС та його помічником. Однак для цього потрібні час і послідовність.

Організація навчання дітей з аутизмом

У США діє програма ТЕАССН (Treatment and Education of Autistic and Related Communication Handicapped Children – Терапія і навчання дітей з аутизмом та іншими комунікативними порушеннями), яка дає змогу зробити навчання дітей із РАС успішнішим, підвищити їхню мотивацію, знизити ймовірність проблемної поведінки. Саме ТЕАССН пропонує кілька простих ідей, які можуть стати «філософією» навчання й життя людини з РАС.

1. Структурування простору

Наприклад, у шкільному кабінеті може бути кілька зон: для індивідуального навчання, роботи в групі (що є вкрай важливим для учнів із РАС), гри / вільного часу, роботи на комп’ютері тощо. Важливо фізично відмежувати ці зони одна від одної (приміром, поличками). Так учень з аутизмом звикне до того, що є різні контексти та правила. Він чітко розумітиме, що іграшкам місце в ігровій зоні, там він грається з однокласниками, а в навчальній зоні всі лише вчаться.

2. Структурування часу

Ключова особливість людей із РАС – нерозуміння соціального контексту. Структура в житті та навчанні дитини з аутизмом значно знижує рівень її тривоги від невизначеності. Тож варто візуалізувати розклад на день, використовувати таймери або пісочні годинники під час певної діяльності.

Розклад допомагає зробити день учня з аутизмом передбачуваним і зрозумілим. Якщо він знаходиться на видному місці в класі, це дає змогу дитині з РАС досягати більшої самостійності: вона сама підходить і перевіряє, що відбувається зараз і що буде далі.

Використовуючи таймери зворотного відліку, можна сформувати в такого учня уявлення про плин часу, тривалість певного заняття, допомогти подолати протестну негативну поведінку. Приміром, учень засидівся перед комп’ютером тоді, коли вже час переходити до іншої діяльності. Якщо в цій ситуації поставити таймер перед очима дитини та сказати «На гру залишилося 5 хвилин», вона зможе усвідомити: завершити гру потрібно не тому, що так сказав учитель, а тому, що час на неї минув, тож усі переходять до іншого заняття.

3. Візуальні підказки

Учневі з РАС простіше виконувати завдання, якщо його етапи / фінальний результат зображені візуально. Варіант візуальної підказки – знак «стоп» у потрібних місцях. До прикладу, такий знак на внутрішньому боці дверей у кабінет перешкоджатиме раптовій втечі в коридор, а зображення ігрових матеріалів на «вході» в ігрову зону покаже, чим тут займаються учні.

Принципи недискримінації, врахування багатоманітності людських рис, ефективного залучення та включення людини до освітнього процесу – основні цінності інклюзивної освіти. А взаємодія з учнями з особливими освітніми потребами, зокрема дітьми з аутизмом, навчає їхніх однокласників принципів толерантності та поваги до інших.

Ярослава Кобинець, журналістка проєкту «Навчаємось разом: дружня школа».

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Його зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії.