«Важливо повірити в себе і змінити своє життя після поранення!»

04.10.2023 — Леся Шах, тренерка зі стрільби з лука Національної збірної України на Invictus Games – 2023, – чому реабілітація спортом є шляхом до одужання ветеранів

Ветерани її цінують за професійність, харизму, настанови, знання, підтримку, людяність, теплі обійми. Це львів’янка Леся Шах – майстерка спорту України міжнародного класу зі стрільби з лука, багаторазова чемпіонка та призерка чемпіонатів та Кубків України.

У 2017 році, коли в Україні з’явився проєкт Invictus Games, Леся Ярославівна як тренерка почала працювати з воїнами та ветеранами. У 2023-ому вона тренерка зі стрільби з лука Національної збірної України на Invictus Games – 2023. Шана і подяка їй за працю з ветеранами! Саме тренери – це надзвичайна сила, мотивація і підтримка для наших хлопців та дівчат.

«Цьогорічна команда лучників національної збірної України на Іграх Нескорених у Німеччині перевершила всі наші сподівання. Ми щасливі та вдячні вам, наші «лучні снайпери»! Золота наша дівчина Юлія Шевчук. На перших зборах я мріяла, щоб Юля просто влучала в мішень. Сила духу, робота і впевненість – «золото» в кишені. «Тайра» Юлія Паєвська – «бронза», яка вартує золота! Ця медаль завойована на характері. «Бронза» Вадима Мазніченка, здобута і вистраждана. Стріляти зубами – це для мене супервміння! Молодець, що боровся! «Золото» Павла Лучківа говорить про велику внутрішню силу цього чоловіка! Борися Павло, як бачиш, майже нездоланне тобою здолане! – зазначає Леся Шах. – Ну і золота команда – Максим Зубов, Володя Товкис, Вадим Мазніченко – монстри цих змагань! Слава незламним українцям. Спорт – це не тільки техніка, це ще трошки хімія. Перед стрільбою один з цих чоловіків просив, щоб я його обійняла, другий просив поцілувати, а третього я й сама обіймала».

Загалом стрільба з лука – це найкращий вид спорту для реабілітації. Особливо для тих, хто пересувається на кріслах колісних. Адже у цьому виді спорту працюють м’язи спини, рук – все те, що їм треба.

«До відома тих ветеранів, в кого спинальна травма, вам всім потрібно потрапити на тренування до Лесі Шах. Вона вам докладно пояснить, хто ви і що ви, як вам далі жити. Ваша спина вирівняється і стане міцнішою. Пані Лесю, дякую вам за ваш характер і за круту атмосферу на тренуваннях», – це слова подяки тренерці від військовослужбовця, члена національної збірної на Іграх Нескорених Володимира Гери.

«Пані Лесю Шах, дякую вам за ваші настанови, підтримку, час та знання, які ви приділяли та передавали нашій команді лучників Invictus Games: Team Ukraine. Пані Лесю, дякую вам особисто за те, що постійно казали мені вірити в себе. Дякую! І за ваші обійми перед змаганнями, вони дійсно дуже сильно заспокоюють. І за кисть, дотяг тятиви і за «не завалюй спину», я її таки «завалив», але вже на наступний день виправився», – такі теплі слова про тренерку від воїна, члена Національної збірної на Іграх Нескорених Максима Зубова.

– Пані Лесю, чому важлива реабілітація спортом для ветеранів і ветеранок?

– Реабілітація спортом – це найкоротший шлях до одужання. І це бачимо по тих ветеранах, які займаються спортом, ветеранах і ветеранках, які повернулися з Ігор Нескорених у Німеччині. Вони стають зразком для своїх побратимів. У ветеранів, які залишаються у спорті, відчутний помітний прогрес.

Спільнота воїнів-спортсменів відрізняється від звичайної спортивної. У них є сильний дух братерства, бо вони всі пройшли через війну. Цей досвід об’єднує їх.

Коли люди не можуть психологічно впоратися зі своїми проблемами, то завдяки заняттям спортом вони їх долають.

Скажімо, Юля Шевчук спочатку в ціль не влучала. Я казала, якщо вона подолає свій страх, то їй легше буде жити. І Юля на Іграх Нескорених у Німеччині здобула золоту медаль. Я з нею багато говорила, по-людськи спілкувалася. Намагалася зробити все, аби вона повірила в себе. І вона повірила. Важливо вірити у себе, у свої сили!

– Важливо, щоб ветеранам на шляху трапився хороший тренер. Чи все має бути в комплексі?

– Нас менеджери Ігор Нескорених називають найкращими тренерами. Ми не найкращі, а вмотивовані тренери – працюємо з ветеранами і ветеранками.

– Цього тижня разом з військовослужбовцем Збройних сил України, медалістом Ігор Нескорених у Німеччині Володимиром Герою ви побували в клініці Superhumans Center, де провели майстер-клас зі стрільби з лука (Під час Ігор Нескорених Володимир Гера брав участь у змаганнях з плавання, настільного тенісу, штовхання ядра, метання диска та стрільбі з лука. – «Львівська Пошта»). Які ваші враження?

– Так, разом з Володимиром Герою були в клініці Superhumans Center у Винниках – тут воїни, які зазнали поранень, проходять реабілітацію. Володимир розповів про свій досвід у спорті, про участь у Іграх Нескорених, силу волі та духу до перемог. Ми провели інструктаж та показали, як потрібно вправлятися у стрільбі з лука. Кожен охочий військовий зміг постріляти у мішень.

Приємно, що ветерани на такому кайфі постріляли. Хлопці так психологічно розвантажилися! Раніше ходила в госпіталь, де хлопці перебували після операцій. Найбільш позитивні ті чоловіки, яким ампутували ногу чи руку. Кажу їм: «Хлопці, та усміхайтеся хоч трохи!». Усміхнулися, розрядилися.

Це дуже добре, коли учасники Ігор Нескорених приходять в центри і розповідають ветеранам, які зараз на реабілітації, про свій життєвий шлях, як розпочали займатися спортом, чому важливо зробити зусилля над собою. Такі зустрічі – це також реабілітація для ветеранів. Дуже потрібні такі зустрічі, їх варто продовжувати. Ця комунікація у госпіталях та реабілітаційних центрах є вкрай важливою.

– На вашу думку, про важливість заняття спортом ветеранам потрібно розповідати ще в госпіталях чи вже в реабілітаційних центрах?

– У госпіталях. Перебуваючи там, казала хлопцям, що вони можуть не йти в спорт, сісти вдома й нічого не робити. Але у вас виходу немає! Ви зобов’язані прийти і робити хоча б щось! Звісно, не всім припаде до душі стрільба з лука. Скажімо, мені не подобається легка атлетика з дитинства. Ось у клініці Superhumans Center комусь стрільба з лука, як кажуть, зайшла. Хтось спробував і подякував. Інший спробував і сказав: «Дякую, не моє».

– Прошу сказати, а що потрібно, аби зірки зійшлися і ветеран таки почав активно займатися спортом задля реабілітації? Скажімо, тепер вже чемпіон львів’янин Павло Лучків до «золота» Ігор Нескорених йшов декілька років…

– Насамперед мовиться про бажання самого ветерана. Щодо ветерана Павла Лучківа, то він, варто сказати, має потужну внутрішню силу духу і волі. Для Павла поштовхом стало те, що він врешті-решт потрапив у національну збірну України Ігор Нескорених. Він повірив у себе! Він багато тренувався, вивчив англійську. Молодець! Є фото, де він розмовляє з принцом Гаррі. Загалом Павло здолав нездоланне для себе. Володимир Гера повернувся з Ігор Нескорених іншою людиною в плану реабілітації.

– З чого ветерану варто починати, на що саме зробити акцент, який саме вид спорту і як обирати? Якими є ваші поради?

– Повторюся, бо це важливо – насамперед має бути бажання самого ветерана. Бажання змінити себе, своє життя після поранення! Поранене тіло перетворити на повноцінне. Певна, що психологам, які працюють з ветеранами у лікарнях, потрібно говорити хлопцям, що він, даруйте, не каліка, що він повноцінний. У ветеранів зараз такі крутезні протези! Тому ветеран має усвідомити, що він хоче і зможе бути повноцінним, навіть якщо в нього немає ніг.

Друге і важливе – це сила духу і волі ветерана. Стати, піднятися, шукати і стукати у двері! Зал сам на ветерана не звалиться. Басейн сам на ветерана не звалиться. Нічого саме не звалиться. Потрібно шукати. Ветерани, стукайте і вам відкриють!

Третє і також дуже важливе – допомога, підтримка та віра родини ветерана. Коли є потужна підтримка родини, ветерану набагато легше.

Окрім цього, ветеранам потрібні розмови з психологами. З професійними психологами.

– На вашу думку, у Львові та на Львівщині ветеранам є куди звернутися задля заняття спортом?

– Зараз і Львівська міська рада, і Львівська обласна військова адміністрація намагаються зробити максимум. Це добре. Так, є можливості. Це зараз на часі. Було б бажання ветеранів.

– Зараз маємо дуже і дуже багато поранених на війні воїнів. І їх буде, на жаль, ще більше. Чи впорається держава з такою кількістю поранених, аби залучати їх, зокрема, до заняття спортом?

– Не впорається, якщо в кожній громаді (!) не будуть створювати умов для ветеранів для заняття спортом. Адже дуже багато є воїнів саме зі сіл та містечок України. Не всі ж тільки Києва, Львова чи інших великих міст. У містах ця ситуація, звісно, буде кращою. Тут питання до об’єднаних територіальних громад та їхньої активності та залученості до процесів.

Дуже важливо, аби громади були небайдужими до подальшої долі поранених ветеранів. Вони вже мають думати про це. Якщо громади нічого не робитимуть, то ветерани після поранення не зможуть пройти повноцінну реабілітацію.

Поза тим, на Львівщині у всіх районах управління молоді та спорту Львівської ОВА намагається робити спортивні майданчики.

Журналісти у своїх матеріалах повинні акцентувати на важливості спорту у житті ветеранів і ветеранок, розповідали історії тих, хто займається спортом, розповідали, як змінилося їхнє життя тепер.

Реабілітація спортом – це найкоротший шлях до одужання. І це бачимо по тих ветеранах, які займаються спортом, ветеранах, які повернулися з Ігор Нескорених

Має бути бажання ветерана змінити себе, своє життя після поранення

Коли є потужна підтримка родини, ветерану набагато легше

Це дуже добре, коли учасники Ігор Нескорених приходять в центри і розповідають ветеранам, які на реабілітації, про свій життєвий шлях, як розпочали займатися спортом, чому важливо зробити зусилля над собою

Важливо, аби громади були небайдужими до подальшої долі поранених ветеранів

Ірина Цицак

“Львівська Пошта”