Юрій Дмитренко: «Якби я міг щось змінити в минулому, я зробив би все так само»

Юрій Дмитренко: «Якби я міг щось змінити в минулому, я зробив би все так само». юрій дмитренко, дискримінація, працевлаштування, протез, інвалідність, tree, outdoor, clothing, footwear, person, man, shorts, sign. A person holding a sign

Юрій Дмитренко: «Якби я міг щось змінити в минулому, я зробив би все так само». юрій дмитренко, дискримінація, працевлаштування, протез, інвалідністьФото: надане Юрієм Дмитренком

В Україні рівень працевлаштування людей з інвалідністю знаходиться на рівні 26%. Тобто півтора мільйона людей відчувають на собі тотальну дискримінацію, що не дає їм можливості реалізувати свій природній потенціал. Але є ті, хто змогли подолати, обійти стороною дискримінаційний бар’єр і створити історії успіху, які мають надихати інших. Юрію Дмитренку 24 роки і він має інвалідність. Участь у військових діях на Донбасі призвела до втрати кінцівки. Протез замінив Юрію ногу, але це відкрило нову сторінку в його житті.

Розкажіть про себе, де ви народилися, де живете. Що призвело до того, що ви отримали інвалідність?

Мені 24, я родом з Полтави та зараз проживаю в Києві. В березні 2016 року я отримав поранення в наслідок підриву на міні. Я втратив ногу. Зараз користуюсь протезом.

У вас є освіта?

Так, я маю вищу освіту – інженер-будівельник, закінчив військову кафедру. Окрім того, що дала освіта, я багато чого можу робити. Я знаю основи програмування, володію навичками роботи з програмами для верстки – це те що мені цікаво.

А де ви зараз працюєте? Чим займаєтесь?

Я працюю інспектором департаменту патрульної поліції у відділі зв’язків з громадськістю.

Це завжди була ваша мрія, чи бажання? І як це стало можливим, маючи інвалідність?

Ні, я ніколи не думав про роботу в поліції. Але коли почалася реформа, зрозумів, що це саме те місце, де я можу долучитися до певних соціально-важливих змін. Я вже мав інвалідність, коли зрозумів, що хочу працювати в департаменті поліції. Але це не стало для мене перепоною. Якщо оцінювати рівень складності при працевлаштуванні, відповім чесно – це було легко. Служба в армії, участь в бойових діях – це був той бонус, який дозволив без проблем отримати це місце. Варто розуміти, що я не патрульний поліцейський. Я цивільна особа в штаті департаменту.

Що складніше, працевлаштуватися чи працювати?

– Не можу відповісти однозначно. І працевлаштування і сама робота ніяких складнощів у мене не викликає.

Чим ви надихаєтесь?

У мене достатньо власного позитиву. Я люблю займатись спортом. Брав участь у багатьох змаганнях, наприклад «Ігри героїв». Тому спорт – це моє хобі, яке займає велике місце у моєму житті.

Що б ви порадили собі на початку шляху до успіху, маючи існуючий досвід?

Складне питання. Якби я міг щось змінити в минулому, я зробив би все так само.

Що ви можете порадити людині з інвалідністю, котра шукає роботу?

Я б порадив займатися самонавчанням. Потрібно розвиватися всебічно, отримувати додаткові кваліфікаційні рівні. Це саме те, що буде цікавим роботодавцю. Наприклад, під час співбесіди може виявитися, що ви не маєте достатніх професійних знань з тієї вакансії, яку пропонують. Але якщо ви маєте багато інших, додаткових вмінь, це може бути приводом для того, щоб роботодавець запропонував іншу посаду.

Матеріал був підготовлений за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і необов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».

Проект «Право на працю», Проект Правозахисної організації «Права людини»

LB.ua

Напишіть відгук