Особливі люди. Танець робить обмежені можливості безмеженими (ФОТО, ВІДЕО)

Zelyonka – це не новий крик моди у мейкапі політиків. Це назва фестивалю сучасного танцювального театру Zelyonka Fest 1.4, що вже вчетверте проходить в Києві.

Обираючи цьогорічний девіз “Нас об’єднає танець”, організатори намагались підтримати та згуртувати людей в цей напружений для України час.

Хореограф та головний організатор Zelyonka Fest Антон Овчинніков каже, що цього року фестиваль ставить за мету показати, що подібні заходи спрямовані не лише на професійних танцівників, а широке коло глядачів.

“Для мене важливо донести соціальну роль мистецтва, функцію перетворенння, а також зміни світу, свідомості, в тому числі зміну ставлення до людей з обмеженими фізичними можливостями. Адже, якщо ви вийдете на вулицю, то скажете, що у нас їх нема. Вони не можуть пересуватись по місту. Ні в транспорт зайїхати, ні в метро“, – каже Овчинніков.

Саме ці меседжи і намагаються донести своєю творчістю одні з гостей Zelyonka Fest 1.4 Candoco Dance Company. Це перший професійний колектив Великої Британії, що об’єднує на одній сцені як танцюристів з обмеженими фізичними можливостями, так і звичайних виконавців.

Засновниками Candoco стали Селесте Дандекер та Адам Бенжамін, що познайомились завдяки благодійному фонду для людей з травмами хребта. Започаткована у 1991 році Candoco Dance Company швидко привернула увагу та отримала визнання у багатьох країнах.

Їхню методику наслідують школи танців, а програми Розвитку і Навчання залучають до 12 тисяч людей щороку. Танцюристи постійно їздять з турами до різних країн.

Candoco відвідали Україну вперше. Влаштувати приїзд колективу, додають організатори, було непросто, але зусилля того варті. Британські танцівники завітали до України для показу перформенсів та проведення воркшопів.

Програма їх виступів зазвичай складається з двох-трьох номерів, але навіть за цей короткий час виконавці постають у різних образах, розкривають різні грані своєї майстерності.

Особливий танець та особливі враження

До України Candoco привезли номер “Two for C“, дует танцюристів Ріка Роджерса та Костаса Папаматгеакіса. На створення роботи хореографа Хав’єра де Фрутоса надихнула п’єса американського драматурга Вільяма Тенесі “Каміно Реаль” (“Королівський Шлях”, 1953), в якій герої опиняються в певному замкненому просторі, в безвиході, де повинні співіснувати.

Танець виконується під традиційну мексиканську музику ранчерас та імітує вільну боротьбу (“lucha libre”).

Глядачі збираються. На сцені лежить килим, маски, стоять два стільці. Десь там за завісою де-не-де проглядаються танцюристи. Поряд дві дівчини-глядачки сміються між собою: “Ножка торочит”.

Дійсно, видно, як виконавці закінчують розминку просто біля виходу на сцену. Згасає світло, всі потроху затихають. Сцену наповнює дим, один з танцюристів виносить іншого на руках.

На обличчях виконавців традиційні для вільної боротьби маски, а їхні костюми вкриті написами-цитатами з книги Вільяма Тенесі.

Виступ складно описати словами, як і тонкощі спільного життя, взаємодії та спілкування між людьми. Музика імітує, як сиплеться пісок-час. Кожен рух плавно перепливає в інший, кожна емоція переростає в нову.

Рік та Костас змінюють один одного на стільці. Боротьба.

Кожен рух ніби подих, ніби крок. А найцікавіше, що абсолютно неможливо зрозуміти, хто з них має обмежені фізичні можливості. Напевно, тому, що танець заперечує будь-які відмінності.

Глядачі діляться враженнями від побаченого.

Працівник Національної Асамблеї інвалідів Олег Полозюк завітав на концерт з дружиною, сучасні танці для нього щось нове. На тлі подій в Україні, пан Олег з гумором оцінює виступ: “Дуже сподобався цей номер, де молоді люди сперечаються за крісло, дуже актуально виразили сучасну політичну ситуацію”.

Триразова чемпіонка світу з танців на колясці, шестиразова чемпіонка Європи Ілона Слуговіна побачила у номері джерело натхнення для своїх виступів: “Для нас це важливо, ми також розвиваємось, хочемо, щоб наше мистецтво і нашу красу бачили. Для нас це як повітря“.

З перших вуст

Рік Роджерс багато займався акробатикою та чіерлідингом, а травму отримав на робочому місці у 2009. Він приєднався до складу Candoco у 2013, наснагу це зробити йому подарувала Велі О’Брайєн, танцюристка, що має одну ногу.

За кілька років він зустрівся з нею знову і пішов на кастинг Candoco: “Це дало мені розуміння того, що можливо і я міг би робити щось подібне”.

Також Ріка мотивувала дружина та інші люди з обмеженими фізичними можливостями. Наприклад, подруга Пенні, хвора на остеопороз — системне захворювання скелета, в результаті якого порушується мікроархітектури кісткової тканини. Кістки стають крихкими, а ризик переломів збільшується.

Попри всі ці загрози, жінка робить різні вправи в повітрі на кільцях та трампліні, не боячись погіршення стану здоров’я. А вже після приєднання до Candoco Рік і сам став прикладом для інших: “У мене є кілька знайомих, що почали займатись акробатикою після того, як побачили моє виконання”.

Стати частиною Candoco можна, але варто бути готовим пройти певний відбір. У колективі розуміють, що танцюристи з особливим потребами не мають можливості отримати таку ж професійну освіту, як і решта. Тому їм пропонується розвиватись серед інших танцюристів Candoco.

“Ми шукаємо унікальне розуміння руху та природне захоплення ним. А також мотивуємо танцювальні школи створити умови для розвитку людей з обмеженими можливостями – вчитися і та отримувати професійну освіту. Насправді, ніяких спеціальних навичок мати не треба, лише бажання та любов до танцю.”, – каже Рік Роджерс.

Рік надає особливе значення написам на костюмах в номері “Two for C”. Частково вони були взяті з раніше створеного Хавєром де Фрутос “Studies for C” у виконанні Міріям Гюртнер та Дена До. Але є один напис рік обрав сам, він навіть пише його на візку. Це його улюблена фраза: “Desire is built tо occupy the place greater than it is” (“Бажання створено так, щоб заповнювати собою місце більше за себе”).

Цим Роджерс апелює до бажання танцювати та створювати.

Рік роботи з колективом був незабутнім, але й нелегким, часто артисти не знають, наскільки легко буде дістатись до місця виступу. Та й постійні переїзди виснажливі.

Наслідуючи свободу

В рамках Zelyonka Fest 1.4 танцівники Candoco провели майстер-класи, розраховані на 6 годин з невеликими перервами. Але заняття минало легко і непомітно, бо тут панувала особлива атмосфера і не було обмежень.

Основну частину рухів показує Костас Папаматгеакіса, йому допомагають Міріям Гюртнер та Рік Роджерс. Хоча не всі добре знають англійську, завдяки перекладу та спільній мові танцю, непорозумінь не виникає.

Танцюристи вивчили першу частину хореографії. Триває обговорення.

Новий малюнок. Костас показує, всі зачаровано спостерігають. Хореограф радить не дивитись в дзеркало, пропускати рухи крізь себе, не копіювати форму, а показати те, що бачать. Тут панує творча свобода, вчать показувати власне бачення. Зв’язки повторюються з хореографом, потім без нього. Увага надається кожній деталі, а жодне питання не лишається без відповіді.

Протягом всього мастер-класу хореографи додають нові шари, рівні, виняткові деталі, що роблять картинку танцю повною. Спочатку танцюристів просять у довільній форсі розділити танець на три відрізки, зробити зупинку після кожного шматка, переходити на інше місце, а потім продовжувати.

Зупинки мають бути чіткими, проглядатись. Танцівники працюють у парах, згодом діляться на групи, спостерігають один за одним, обмінюються враженнями.

Потім новий поділ на групи, нові партнери. Перший партнер робить зв’язку з першої частини майстер-класу, а інший – з другої. Танцюристи повинні звертати увагу на партнера, використовуючи зупинки, пограти з відстанню. Після цього Рік пропонує подумати виконавцям подумати над персонажами у їх танці, як це змінює поведінку.

Згодом Рік пояснить мені, що поступове накладання шарів (від зупинок – до персонажів) потрібно, щоб все природно і поступово інтегрувалось в танець. Далі хореографи повторюють танець вже надворі – адже самі вони раніше виконували фестивалі просто неба.

Усі фото: “Candoco Dance Company, “Two for C”.
Choreography & Design: Javier de Frutos
echnician: Andrej Gubanov
Costume realisation: Dancers Kostas Papamatthaiakis and Rick Rodgers
photographer Alexander Dolovov
ZELYONKA-FEST Contemporary Dance Festival”