— Колись у нашому пансіонаті тільки за одну зміну оздоровлювали дві з половиною тисячі людей. А зараз він працює два-три місяці на рік, приймає максимум 250 осіб. Решту часу стоїть холодний, валиться на очах. І нікому нема діла. Куди ми не зверталися — ні в кого нема грошей, — каже 60-річний В’ячеслав Цаплін з Українського товариства сліпих, повідомляє Gazeta.ua.
Він намагається відремонтувати Будинок відпочинку сліпих в місті Боярка під Києвом. Це — єдиний такий заклад в Україні.
Українське товариство сліпих нараховує майже 50 тис. членів. За радянських часів мало понад десяток спеціалізованих санаторіїв і пансіонатів, де безкоштовно оздоровлювалися незрячі. За 23 роки незалежності заклади продали або приватизували. На початок 2013‑го залишалися два. Із березня — один. Санаторій ім. Наговіцина в анексованому Криму відмовився приймати інвалідів з України.
Боярський пансіонат Українського товариства сліпих — на околиці міста, на вул. Лісовій. Межує з сосновим лісом. Має два чотириповерхові корпуси, господарчу будівлю. У дворі стоять тренажери, альтанки. Один корпус обшарпаний, без вікон і дверей. У другому влітку діють перші два поверхи. Опалення немає, горішні поверхи вкриті цвіллю.
— Ми ходили до керівництва товариства, Кабінету Міністрів, уповноваженого уряду з прав інвалідів Олексія Журавка, — продовжує В’ячеслав Борисович. — Всі кажуть: ремонтуємо, ремонтуємо. Насправді ніхто нічого не робить. Люди хочуть десь оздоровитися, а приїжджати сюди бояться. Води гарячої нема, на голову штукатурка може впасти.
В Українському товаристві сліпих розповідають, що на ремонт пансіонату треба кілька мільйонів гривень. Таких коштів не мають.
Руслан Гришко