Як волинські діти-інваліди захистили Україну у Берліні

Сталося це в столиці Німеччини на театральних навчаннях для неповносправних, де побували вихованці обласного молодіжного центру реабілітації інвалідів з дитинства «Джерело життя»…

Ця поїздка запам’ятається їм на все життя. А відбувалася вона в рамках міжнародного театрального проекту «Подорож з Одіссеєм», профінансованого Євросоюзом. Десять днів, які провели діти у Німеччині, промайнули, як одна мить. Адже програма перебування була цікавою і насиченою.

— У Німеччині нас вразило геть усе, — ділилася враженнями керівник центру реабілітації інвалідів з дитинства «Джерело життя» Людмила Зелінська. — І перш за все — ставлення суспільства до інвалідів. У Німеччині все пристосовано до їхніх потреб. Наші діти–візочники, а таких у групі було двоє, не відчували дискомфорту. Вони могли всюди безперешкодно заїхати — у магазини, автобус чи вагон поїзда. У громадському транспорті там спеціально відведені місця для візків, на вулицях — з’їзди із тротуарів, у приміщеннях — ліфти, біля них — пандуси. У тренінговому центрі Гіршлюх, де ми зупинилися, теж створені всі умови для перебування візочників — спеціальні туалети, душові кабінки. Наших дітей вразив берлінський зоопарк. Звірі там живуть в умовах, наближених до природи. До них можна підійти, роздивитися. Запам’яталася й екскурсія Берліном. Ми побували біля Бранденбурзьких воріт- стіни, яка колись розділяла місто, рейхстагу, інших туристичних об’єктів.

За словами Людмили Василівни, німці дуже толерантно ставляться до людей з особливими потребами. Тож дізнавшись, що діти з функціональними обмеженнями — українці, приязно усміхалися й намагалися усіляко допомогти. Приємно вразив чоловік, який пропонував екскурсії містом. Почувши, звідки група, він засвітився від радості і вигукнув англійською: «Я люблю Україну!». Правда, були й неприємні зустрічі. Скажімо, серб, який обслуговував громадський туалет, дізнавшись, що перед ним українці, безапеляційно заявив: «Нема такої країни. Є Росія». Це, звісно, обурило дітей і вони написали скаргу адміністрації закладу.

Надзвичайно цікавим і корисним було спілкування із закордонними ровесниками з Литви, Польщі, Білорусі, Німеччини, які теж були учасниками проекту. Незнання мови не завадило дітям розуміти один одного. Під час тренінгів вони працювали в інтернаціональних групах і обходилися без перекладача. Спілкувалися без слів, мовою дружби — жестами та усмішками. Перед кожною з груп стояло завдання відтворити епізод з історії про грецького воїна Одіссея. Причім у режимі пленеру, тобто просто неба, волинські діти успішно справилися з цим і ще раз довели, що мистецтвом можуть займатися не лише здорові. Спільна робота в групах зблизила учасників проекту.

Програма перебування передбачала не лише тренінги, а й презентацію кожної з країн-учасниць проекту. Юні волиняни підготували чудовий вечір, на якому ознайомили присутніх з національною культурою, українськими танцями, піснями та іграми. Звісно, не обійшлося тут без запального гопака і жартівливої пісні «Із сиром пироги…». Під час її виконання присутніх пригощали справжніми рум’яними українськими пирогами з сиром. Із задоволенням смакували учасники вечора й ароматною картоплею, запеченою із салом, яку привезли з Луцька. З непідробним інтересом дивилися учасники проекту і відеоролик про події на Майдані, який презентували вихованці центру «Джерело життя». Сльози на очах присутніх викликав завершальний епізод вечора, коли діти з Польщі, Німеччини, Білорусі, Литви та України, тримаючи в руках символ миру і єднання — паперові журавлики, виготовлені волинянами, рухалися під музику пісні «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…». Звучали на вечорі й гасла: «Слава Україні!» — «Героям слава!».

За словами Людмили Зелінської, участь у проекті була корисною як для дітей, так і для дорослих, які їх супроводжували.

— Ми більше опікуємося нашими вихованцями, хочемо за них усе робити, а в Німеччині неповносправних привчають до самостійності, — сказала Людмила Василівна. — Це допомагає їм швидше інтегруватися в суспільство. Повернувшись додому, ми запровадили у себе в центрі релаксаційні години, щоб діти могли зблизитися, відчути плече товариша, вчилися допомагати один одному. Відтепер вони самі накривають стіл для обіду, розставляють принесену з дому їжу.

Зазначимо, що поїздка відбулася завдяки Львівському мистецько–терапевтичному центру «Непротоптана стежина» — благодійній організації, яка розвиває творчий рух неповносправних осіб через їхню участь у мистецьких заходах, сприяє інтеграції в суспільство.

Євгенія Сомова

На фото: Волиняни біля рейхстагу.

Фото з архіву організації.

“Волинь”