Літня школа як модель життя: не розділяти, а здружувати!

Багаторічною мрією колективу Кіровоградської міської психолого-медико-педагогічної консультації був корекційно-оздоровчий табір для дітей з особливими освітніми потребами. Зазвичай такі діти мають вузьке коло спілкування. Тому педагоги не лише мріяли, а й багато працювали для того, аби Літня школа на березі моря відбулася! Для того, щоб це сталося, треба було стукати в потрібні двері.

Так про важливу й корисну ініціативу почули й допомогли. Як усе відбулося, чим особливий реабілітаційно-розвивальний проект, як він змінив дітей та їхні родини? Розповідає завідувач Кіровоградської міської ПМПК Олена Дорошенко:

– Сьогодні ми з гордістю можемо сказати – вперше в Україні силами спеціалістів психолого-медико-педагогічної консультації проведений захід, за результатами якого у дітей з особливими потребами та їхніх родин намітилися позитивні зрушення. У таборі в Луговому ми створювали для дітей та їхніх батьків корекційно розвивальне середовище. До занять та спеціальних вправ на повітрі свідомо ставилися всі – малеча від трьох і до чотирнадцяти років, мами цих дітей та наші педагоги.

Унікальність проекту в тому, що до інклюзивної літньої школи ми запросили незвичайних дітей. Переважна більшість з них має категоричний висновок лікарів про недопустимість їхнього перебування у дитячому колективі. Зазвичай батькам важко погодитися з таким висновком, та частина з них здається…Адже для того, щоб спростувати це твердження, потрібна кропітка щоденна робота та ретельна підготовка. Ми розуміли, наскільки це відповідально, тож усе зважили, мали бути готові до будь-яких ситуацій. Проте відступати не збиралися!

Отже, в інклюзивній літній школі відпочивали діти з розладами спектру аутизму, які складали третину учасників, інша третина – діти з вадами фізичного розвитку й частина – діти звичайного розвитку. Ми вже давно відстоюємо цей принцип – не розділяти дітей, а збирати разом, таким чином відтворюючи суспільство в мініатюрі, де всі люди в ідеалі мають взаємодіяти, сприймати один одного, а не, вибачте, проводити межу: ці люди нормальні, а ці – ні. Дуже хочу, щоб батьки дітей звичайного розвитку усвідомили: діти з вадами у розвитку не завдають жодної шкоди розвитку інших дітей. Скоріше навпаки. Звичайні діти не просто допомагали, вони самостверджувалися та розкривалися як особистості, які готові використовувати свій природній потенціал на повну потужність. Літня школа ще раз це довела.

Звісно, учасниками інклюзивної школи були не всі бажаючі. Це були діти, що пройшли відповідний курс навчання на базі міської психолого-медико-педагогічної консультації. Кожна дитина працювала по унікальній, розробленій безпосередньо для неї програмі та готова була застосовувати на практиці отриманні знання. Для молодших основним завданням було закріплення перших отриманих навичок, для старших – «іспит на зрілість».

Сказати, що ми, організатори заходу, дуже хвилювалися – це нічого не сказати. Бо виплекати ідею – це одне, а знайти для неї групу підтримки – зовсім інше. Скільки унікальних ідей мусять припадати пилом через таку прозу, як гроші. Та коли щиро прагнути до мети, весь світ іде тобі на зустріч. Фінансування питань проживання та харчування дітей з інвалідністю взяв на себе Кіровоградський міськвиконком. Друге майже вирішальне питання – чим доїхати до місця проведення заходу – взяв на себе благодійний фонд Табалова. Ми звернулися до Андрія Табалова з проханням надати транспорт для перевезення до табору, й питання було вирішене за кілька днів. Ми вдячні за допомогу в організації різних заходів нашого закладу, – наші прохання знаходять розуміння й підтримку. Для півсотні людей різного віку благодійний фонд орендував комфортабельний автобус, а за кермом був ввічливий та уважний водій.

Та навіть коли майже всі фінансові питання були вирішені, рівень хвилювання зашкалював. Адже ми мали стати першими в Україні, хто втілить теорію в практику. Фахівці Кіровоградської міської ПМПК кілька років вивчали досвід Ізраїлю та Польщі. В цих країнах виїзні навчальні школи є звичайною справою. Однак у нас застосовувати в чистому вигляді такий корекційний вплив неможливо, в Україні інша нормативна база, інша ментальність. Тому потрібен був час та досвід для адаптації отриманих знань до реалій нашої держави.

Зараз ми впевнено кажемо: результат є. Діти успішно пройшли навчання та засвоїли правила соціалізації у суспільстві. Отриманий досвід спільного перебування дітей з різними інтелектуальними та фізичними можливостями дає багатьом дітям шанс на кращу долю.

Поки фахівці ще аналізують шляхи вдосконалення та способи застосування на практиці отриманих знань, батьки дітей з особливими потребами переконані: їхні діти можуть набагато більше, ніж донедавна стверджувала наука. Мрії здійснюються – аксіома, кожна дитина потрібна та унікальна – теорема.

Тетяна Корінь

“Рідний Кіровоград” +ФОТО