12 лютого 2016 року у приміщенні Національного музею імені Тараса Шевченка відбулася зустріч музейників. На заході говорили про адаптацію музейного продукту та актуальність впровадження інклюзивних процесів. Подано приклад реалізації успішної соціальної програми Національного музею Тараса Шевченка “Музей без бар’єрів: від теорії до практики”, що вже діє більше року і дала поштовх подібним проектам не лише в музеях Києва, але і в регіонах. Доповідачка: вчений секретар, куратор соціальних проектів Національного музею Тараса Шевченка, президент ГО “Координаційно-ресурсний центр “Інклюзивна культура” – Черненко Олена. Захід був доступний усім бажаючим у режимі онлайн.
Музейна лекція розпочалася із висвітлення загальних питань. Зокрема: «Що таке «інвалідність»?», «люди з інвалідністю». Пані Олена висвітлила загальні поняття даної проблематики, розповіла про міжнародну статистику. Виявляється 650 мільйонів людей у світі має інвалідність. 80% людей з інвалідністю живуть у країнах, що розвиваються. 1% від населення планети користується інвалідними візками. 15% мають порушення слуху. 18% – порушення зору. Доповідачка згадала про міжнародні нормативні документи стосовно осіб з інвалідністю, Міжнародну Конвенцію про права осіб з інвалідністю.
Далі йшлося про те, як відбувалася співпраця з громадськими організаціями у напрямку інклюзивної освіти. Музей заявив про те, що хотів би організувати безбар’єрне середовище для осіб з інвалідністю та запросив до співпраці громадські організації, які опікуються проблемами осіб з інвалідністю. Результатом співпраці стали регулярні заходи та проекти, які проходять в музеї. Пані Олена розповіла про деякі з них. У музеї реалізовано проект «Мистецтво на дотик» для осіб з порушеннями зору. Сутність проекту полягала в тому, що митці виготовили тактильні картини, які відображали зображення на намальованих картинах. У музеї наявна література виготовлена шрифтом Брайля, яка використовується під час екскурсій. Також працює студія соціалізації «Дитина з майбутнім». У студії відбуваються заняття для дітей з аутизмом. Музей Шевченка надав можливість реалізувати проект «Голоси», де взяли участь жінки з інвалідністю.
Музей Шевченка є архітектурно доступним середовищем для осіб різних нозологій. Зокрема, наявна тактильна плитка для осіб з порушенням зору, яка веде до входу у музей. Для відвідувачів на візках – пандус із поручнями. Для осіб з інтелектуальними порушеннями є спеціальні проекти «Таке доступне мистецтво». Музей є дружнім до соціальних акцій та заходів. Нещодавно у ньому пройшла виставка «Переможці» присвячена героям АТО.
Олена Черненко розповіла, що у своїй роботі вони керуються двома принципами:
1. Бачити цінність, а не інвалідність
2. «Не робіть для нас без нас»
«Створюючи соціальні програми, ми поступово змінюємо суспільство» – зазначила пані Олена.
