Більш за все у пересуванні містом заважають люди, — незрячий харків’янин

Що заважає незрячим харків’янам пересуватися містом та які проекти готують волонтери для людей із вадами зору, пише «Громадське радіо».

Олексій Бухтаяров студент 1-го курсу ХНПУ ім. Г. Сковороди факультету психології. На останній сесії підтвердив свої знання та отримує стипендію. Говорить, що навчання для нього є дуже важливим.

«Я с Кременной Луганской области. До этого учился и сейчас учусь. Учился в Харькове в школе, а потом колледж закончил и поступил в университет. Профессия есть, закончил второй медколледж, массажист. Вообще учиться то нужно и высшее получить. Вот я решил выбрать. Психология больше всего понравилась», — розповідає Олексій.

З народження він мав проблеми з зором, проте бачив. Але в 11 років йому зробили операцію, після якої він остаточно втратив зір.

«С 11 лет, но вообще и до этого плохо видел, слабое зрение, в общем. После этого была операция. Врачи ничего не говорят. Они говорят, что, возможно, но процент очень маленький, смысла нет», — сказав Олексій Бухтаяров.

Олексій наголошує, що труднощі у пересуванні містом існують, але найбільше заважає неуважність та некоректне ставлення оточення до людей з обмеженими можливостями.

«Вообще, конечно, препятствия в городе есть, но в основном люди мешают, когда идут и не смотрят, и налетают или спотыкаются», — наголосив Олексій.

За словами волонтерів, певний час людям з вадами зору у пересуванні містом допомагали небайдужі. За офіційними даними, у Харкові та області 4500 слабозорих та незрячих людей. Сам Олексій каже, що допомога потрібна, але вона не може бути постійно.

«Лучше самому учиться. Провожатые, чтобы показали, научили, как ходить, а дальше самому. Потому как если они исчезнут, что будет человек делать», — говорить він.

«Громадське радіо» поспілкувалося з Валентиною Бутенко, представницею ХМО «Центр реабілітації молодих інвалідів та членів їх сімей «Право вибору», яка розповіла про навчання людей з вадами зору та про труднощі їх пересування містом.

Валентина Бутенко
Авторські права: «Громадське радіо»

«У Харкові є 6 садочків, які мають групи для слабозорих дітей. У нас є два заклади для слабозорих — це інтернат №12 для дітей з важкими порушеннями зору. І для незрячих — це навчально-виховний комплекс ім. Короленка. Вони повністю надають шкільну освіту. У Харкові немає проблем, щоб діти з вадами зору навчалися», — розповідає Валентина Бутенко.

Вона запевняє, що працевлаштування людей з вадами зору можливе, адже серед них є кваліфіковані масажисти, але попиту на це ще немає, на відміну від європейських країн, де до таких спеціалістів стають в черги.

«На сьогодні є не дуже високий відсоток незрячих масажистів, які влаштовуються на роботу у державні або інші заклади. Не дуже охоче беруть незрячих масажистів, пояснюючи це тим, що треба вести журнали, люди можуть щось не те зробити. Хоча незрячі масажисти — це люди, які мають додаткову чутливість і можуть діагностувати», — запевнила Валентина Бутенко.

Також Валентина Бутенко розповіла про соціальне підприємство, на якому працюють люди з вадами зору.

«При нашій організації ми відкрили соціальне підприємство, яке складається з 3 частин: виготовлення електричних котлів, ресурсний центр «Світ на кінчиках пальців» — це сприяння інклюзивній освіті незрячих дітей. Ми можемо роздрукувати необхідний матеріал шрифтом Брайля, зробити рельєфні малюнки, навчити читати, познайомити з методиками», — розповіла вона.

Про потребу супроводу людей з вадами зору говорить і Валентина, але можливостей та соціальних програм для цього у міста немає.

«При пересуванні містом у такий час, коли ожеледиця, навіть здорові люди втрачають орієнтир, незрячі люди потребують супроводу. Нещодавно в мережі Facebook була інформація, коли побачили незрячого хлопця, який кілька разів втратив рівновагу на льоду. Вони задавали питання, як організувати супровід. У Харкові супровід незрячих організований тільки тоді, коли існують громадські роботи або проект міського Управління праці та соціального захисту.

Ми кільком людям допомагаємо. Ми обговорювали з волонтерами питання організації волонтерської служби на платній основі, щоб частину людина оплачувала сама», — говорить Валентина.

У місті є служба таксі «Інва» для людей з обмеженими можливостями, яка фінансується з міського бюджету, але кількість разів проїзду обмежена.

Тим часом Олексій Бухтаяров пересувається містом самотужки. Публікація у соціальних мережах на деякий час створила резонанс, і кілька людей зголосилися підвозити його до університету, але все це залишилося на рівні «зацікавленості».

Катерина Кадер з Харкова для «Громадського радіо»

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською Комісією.