133 військовослужбовці ЗС України залишилися без кінцівок

На сьогодні 76 із них вже мають протези. Для протезування скалічених бійців АТО держава виділила достатньо коштів. Вартість окремих сучасних зразків протезів сягає 700 тисяч гривень

– Вирішення проблеми протезування скалічених бійців-учасників АТО покладено на Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, — розповів Всеволод Стеблюк, помічник Міністра оборони України з медичного напряму та реабілітації. — Для цього ця служба має визначені фінансові ресурси й повноваження. На сьогодні з числа військовослужбовців Міноборони, які потребують протезування, штучні кінцівки вже мають 76 учасників АТО.

Коштів, що виділяються з державного бюджету, цілком вистачає для того, щоб допомогти бійцям АТО, які мають обмежені можливості. У Міноборони та в Державній службі у справах ветеранів в один голос заявляють, що потреби в збиранні грошей волонтерськими організаціями чи фондами немає. Кожний, хто втратив кінцівки у війні на Сході, гарантовано отримає протези безкоштовно.

Граничні ціни, за якими безоплатно надаються протези для інвалідів, коливаються в межах від 4,8 тис. до 140 тис. гривень. Але для учасників АТО гранична ціна збільшена в рази. Разом із вартістю проведення реабілітації витрати можуть сягати двох мільйонів гривень.

Те, що досі не всі бійці АТО пройшли протезування, і військові медики, і фахівці-протезисти пояснюють тривалістю лікування кукси — вона повинна повністю загоїтися, а військовослужбовець має пройти курс реабілітації.

Складними протезами, які не можуть бути виготовлені в Україні, займаються іноземні фахівці. Для цього існують відповідні міждержавні програми з протезування українських військових за кордоном. У 2016 році на це передбачено 150 млн гривень.

— Якщо в нас немає окремих технологій протезування, тобто коли учаснику АТО потрібен складний біонічний протез зі зворотним зв’язком, тобто з рухомими пальцями, або при високих ампутаціях ніг, коли закріпити протез на куксі дуже складно, приймається рішення про направлення за кордон, — розповів Всеволод Стеблюк. — На цей час протезування в Німеччині, Італії та Великій Британії пройшли 12 військовослужбовців Збройних Сил.

У нашій країні досі існує комплекс недовіри до вітчизняного продукту. Зокрема вважається, що краще за все протезуватися за кордоном. Іноді учасники АТО навіть відмовляються від запропонованих вітчизняних протезів, а самостійно чи за допомогою волонтерів виїжджають за кордон. При цьому вони не підозрюють, з якими проблемами можуть зіткнутися згодом. Адже після первинного протезування кукса ще тривалий час може змінюватися, а значить куксоприймач доведеться підганяти і навіть переробляти. У будь-якому випадку для цього доведеться виїжджати за кордон і знову витрачати власні кошти.

— Для виготовлення протезів для учасників АТО держава замовляє та оплачує найкращі матеріали та технології. Вартість таких протезів може сягати 700 і навіть більше тисяч гривень, як, наприклад, біонічні протези. Це надсучасні протези, що дозволяють користуватися штучною рукою майже як живою, — говорить Олександр Стеценко, директор протезно-ортопедичного виробництва ТОВ «Ортотех-Сервіс», що виробляє якісні високотехнологічні протези із німецьких матеріалів та комплектуючих і являється лідером в Україні з протезування учасників АТО. — Водночас треба розуміти, що одягати одразу біонічний протез не варто. Та й взагалі протезування не терпить поспіху. Спочатку необхідно тривалий час готувати куксу — щільно бинтувати, щоб вона придбала кінцеву форму. Потім дуже доцільно носити деякий час так званий первинний механічний протез. Це натренує м’язи травмованої кінцівки. І тільки після цього одягати «розумні» біонічні руки або ноги з електронним управлінням.

Чимало бійців після протезування знову повернулися в зону АТО. Тільки нещодавно «Народна армія» писала про одного з таких — Сергія Козака, який продовжує службу з протезом ноги на посаді головного сержанта роти.

— Прикладів, коли хлопці воюють зі штучними руками й ногами, достатньо, — говорить Олександр Стеценко. — Наприклад, минулого року ми допомогли бійцю батальйону «Донбас» Олександру Сарабуну, який одразу нас попередив, що планує повертатися в підрозділ. Тому ми виготовили для нього якісний робочий протез, що не вимагає складного обслуговування. Знаєте, в нашому суспільстві свого часу сформувався стереотип: людина без руки чи ноги вважається безпорадною. Я з цим категорично не погоджуюсь, бо ампутація — не привід для зневіри. І навіть не треба про це запитувати у наших воїнів — своїми вчинками вони доводять цей постулат.

Наостанок я запитав Олександра Стеценка щодо ініціативи збору кришечок від ПЕТ-пляшок нібито на виготовлення протезів для воїнів, що втратили кінцівки в боях у зоні АТО.

— Я знаю про таку ініціативу, але можу сказати, що з кришечок жоден протез не виготовляється, — сказав Олександр. — Волонтери здають їх на переробні підприємства, а вже потім виручені кошти витрачаються на виробництво протезів. Не маю нічого проти такої допомоги, зрештою, українці не раз довели своє турботливе ставлення до української армії.

Роман Туровець

«Народна армія»