Секрети паралімпійського комітету: приватний бізнес за держрахунок та співпраця з окупантом

Секрети паралімпійського комітету: приватний бізнес за держрахунок та співпраця з окупантом. валерій сушкевич, нксіу, паралімпійський комітет, інвалід, інвалідність, person, man, human face, clothing, suit, spokesperson, male. Valeriy Sushkevych in a suit and tie

Паралімпійці — люди, якими пишається Україна.

Люди, які всупереч всьому — чиновникам, обставинам, відсутністю фінансування, проблемам фізичного характеру — прославляють нашу країні за її межами. Однак мало хто розуміє, що навколо цих видів спорту крутяться нечисті на руку ділки.

Для того, щоб читачам КНК Медіа було більш зрозуміло проблематику, редакція КНК Медіа вирішила розпочати її з фактів щодо того, чим сьогодні є Національний паралімпійський комітет України. Наводимо 5 загадкових фактів про нього, які ніде широко не обговорюються.

1. Національний паралімпійський комітет України (НПК) — це бренд, а не організація. Для широкого загалу використовується саме ця назва адміністративного центру паралімпійського спорту разом з розпізнаваною символікою. Вона також значиться у переліку європейських членів Міжнародного паралімпійского комітету, а отже визнана за офіційну. Однак пошук організації з таким найменуванням у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі — ЄДР) є безрезультатним.

І лише Вікіпедія підказує, що функції НПК виконує Національний комітет спорту інвалідів України (надалі — НКСІУ). Він є громадською організацією, утвореною у 1992 р. чотирма спортивними федераціями людей з інвалідністю.

Звідки така функція випливає і чим вона закріплена, сказати не можу. Адже у відкритому доступі ані положення про цю структуру, ані інших її статутних документів немає, а мій запит щодо надання копії статуту керівництво НКСІУ проігнорувало. Однак привертає увагу те, що ст. 24 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (Закон про фізкультуру) суб’єктами паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні визнано національні спортивні федерації інвалідів або їх спілки, що входять до Міжнародного паралімпійського комітету і Міжнародного спортивного комітету глухих. Як зазначалося вище, НКСІУ є громадською організацією, а не спортивною федерацією чи їх спілкою. Щоправда, у 1993 році, вона мала статус спортивної «Федерації», про що я дізналася з листа заступника Міністра молоді та спорту України — керівника апарату Миколи Даневича від 27 грудня 2016 року.

2016-12-27 відповідь Мінмолодьспорту про НКСІУ

Але нині це є Комітет. Тож використання ним бренду НПК з відповідною символікою, а тим паче входження на цій підставі до міжнародних організацій є вельми загадковим. Тому надалі для точності я називатиму його НКСІУ, а не НПК.

2. НКСІУ — єдина громадська організація України, яка є розпорядником коштів Державного бюджету України. Фінансова підтримка громадських об’єднань, які мають статус юридичної особи, за рахунок коштів цього бюджету передбачена ст. 23 Закону України «Про громадські об’єднання», що набрав чинності 1 січня 2013 року. Раніше, в далекому нині 2001 році, фінансування видатків НКСІУ за рахунок Держбюджету передбачалося Указом Президента України № 1059/2001. Згодом, у 2006 році, Президент України своїм Указом № 290/2006 визначив одним з пріоритетних завдань органів виконавчої влади створення умов для фізкультурно-спортивної реабілітації людей з інвалідністю.

Тому на перший погляд здається, що наша держава виконує благородну місію підтримки таких своїх громадян і робить це через громадську організацію, яка виконує завдання, визнані пріоритетними.

Однак дані Офіційного порталу публічних фінансів України показують, що НКСІУ є не одержувачем бюджетних коштів, а їхнім розпорядником. Хоча в ст. 2 Бюджетного кодексу України чітко зазначено: громадська організація може бути лише одержувачем. Розпорядниками ж виступають виключно бюджетні установі, тобто органи державної влади чи місцевого самоврядування або утворені ними організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету.

Тут варто підкреслити, що відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами установа не може бути одночасно розпорядником та одержувачем бюджетних коштів. Якщо на Порталі публічних коштів НКСІУ числиться розпорядником бюджетних коштів, то іншого не передбачається, і помилка виключена.

Така ситуація викликає подив. Адже статус НКСІУ як громадської організації, яка не підпорядкована жодному державному органу, мені підтвердив Микола Даневич згаданим раніше листом від 27 грудня 2016 року.

З іншого боку, Генеральний секретар НКСІУ Олена Зайцева у листі від 10 січня 2017 року повідомила мені, що він не є суб’єктом владних повноважень. Таку відповідь я отримала на свій запит щодо розташування на території Національного центру параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів НКСІУ (надалі — Національний центр) в Євпаторії (анексований Крим) Центру спорту «Эволюция» і щодо того, яке відношення другий з них має до першого.

Пані Зайцева зауважила, що запитувана мною інформація не може бути віднесена до публічної, бо НКСІУ не є ані суб’єктом владних повноважень, ані розпорядником даної інформації.

З цього випливає ще одна загадкова особливість цієї організації: у частині розпорядження бюджетними коштами вона наділена владними повноваженнями, а в частині публічного висвітлення своєї діяльності — ні.

3. НКСІУ — унікальна громадська організація, якій підпорядковано державний заклад. Це прямо передбачено у п. 1 Положення про Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» (надалі — Інваспорт), згідно з яким він, будучи спеціалізованим державним закладом, підпорядковується НКСІУ та Мінмолодьспорту. Тобто спочатку громадській організації, а потім — органу державної влади. А згідно з ЄДР єдиним органом управління є… НКСІУ! Чому ж так? Виявляється, у 1993 році Інваспорт було створено при НКСІУ як Український центр інвалідного спорту «Інваспорт». Саме такі дані і було внесено до ЄДР у 2006 році. А коли у 2011 році центр став державним закладом, нові відомості до Реєстру не внесли. Про це мені стало відомо з листа заступника Міністра юстиції України Дениса Чернишова від 5 січня 2017 року.

2017-01-05 відповідь Мінюсту щодо НКСІУ

Проте навіть якби це і зробили, то підпорядкування державного закладу громадській організації, яка не підпорядковується жодному органу влади, виглядає вельми дивно.

4. Підприємства НКСІУ побудовані та існують за кошти Державного бюджету України. Йдеться про Західний спортивно-реабілітаційний центр (надалі — Західний центр) і Національний центр. Обидва підприємства засновані НКСІУ як громадською організацією, тому відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України є приватними. Однак Перший заступник Міністра соціальної політики України Ольга Крентовська письмово повідомила мені, що їх фінансує держава за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів.

Так, Національний центр з 2002 року по 2013 рік отримав 211 962 300 грн, а Західний центр за період з 2006 по 2016 рік — 174 058 100 грн. Тобто в середньому дані підприємства отримували з держбюджету, відповідно, 17 663 525 грн і 15 823 463,64 грн щороку. Звісно, важливість цих об’єктів для фізкультурно-спортивної реабілітації людей з інвалідністю неоцінена. Але чому держава не націоналізує їх, продовжуючи фінансувати приватний бізнес, не зрозуміло.

Не менш загадковою є також доля Національного центру після анексії Криму. Так, 6 серпня 2014 року служба BBC Україна опублікувала інтерв’ю з Валерієм Сушкевичем, якого називає «засновником і президентом Національного паралімпійського комітету». У цій публікації пан Сушкевич підкреслює, що особисто домовився з Володимиром Путіним про те, що Національний центр залишиться за Україною.

26 жовтня 2016 року російське інформагенство REGNUM підтвердило, що цей центр досі у власності України і наші спортсмени можуть продовжувати в ньому тренуватися. При цьому наводять слова Президента РФ: «У Украины в Крыму хороший центр для подготовки параолимпийцев, они его только построили. Я с самого начала сказал, что они могут им пользоваться, и никто не собирается ничего там забирать. Это будет собственностью украинской параолимпийской семьи. Они им пользуются?». На це «Голова Криму» Сергій Аксьонов звітував: «Пользуются. Господин Суркевич (тобто Сушкевич — Н. М.) так и работает в этом центре, недавно там проходили общероссийские параолимпийские соревнования. Ваше распоряжение выполнили в полном объёме: за Украиной оставили, там те же собственники, что и были при Украине».

А за кілька місяців до цього, 30 травня 2016 року, на сторінках Інтернет-журналу про російський туризм «RTourNews» з’явилася стаття «UPRO Management» представила бренд «Центр спорта «Эволюция». У ній ідеться про те, що 26 травня команда «UPRO Management» і керівництво Національного центру презентували новий бренд об’єкту, і що це тепер «центр спорта «Эволюция» и территория достижений». Останній абзац цитованої публікації гордо сповіщає, що «…В настоящий момент из обихода уходят в прошлое такие названия это объекта, как Национальный центр паралимпийской и дефлимпийской подготовки и НЦ «Украина»».

Про дані зміни чомусь «забула» зазначити Генеральний секретар НКСІУ в своєму листі від 10 січня 2016 року, яка при цьому категорично заперечила будь-які правовідносини організації з підприємством «Центр спорту «Еволюція» або із схожою назвою.

А між тим, належність цього бренду Національному центру підтверджує сторінка Центру спорту «Эволюция» у мережі Facebook, в адресі якої значиться ncukraina. І саме тут його місцезнаходженням значиться «Евпатория. Крым. Россия».

На жаль, усе скидається на те, що Національний центр як приватне підприємство, на яке пішло 1/5 мільярда коштів Державного бюджету України, продовжує функціонувати на ринку Російської Федерації під російським брендом «Центр спорта «Эволюция»». І це після того, як Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ця держава була визнана окупантом частини української території.

5. НКСІУ очолює держслужбовець, який на законних підставах не оприлюднює своєї декларації. Всім відомо, що очолює цю громадську організацію Валерій Сушкевич, який одночасно є:

— Головою Національної Асамблеї осіб з інвалідністю України, до складу якої входить НКСІУ;

— Президентом Асоціації «Спортивна індустрія України», яка є комерційною структурою, створеною з метою постійної координації діяльності її членів, які виробляють і продають спортивні товари;

— Уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю.

Тут треба віддати належне панові Сушкевичу: поєднання стількох оплачуваних посад, які є ключовими у сферах спорту і захисту прав людей з інвалідністю, потребує значних фізичних і розумових зусиль. Але остання з них — таки найцікавіша. Перебування на ній зараховується до стажу державної служби, а при цьому не потребує оприлюднення декларації майнового стану чиновника та членів його сім’ї. Річ у тім, що за Законом України «Про державну службу» ця посада відноситься до патронатної служби, на яку не поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції». Про це мені дружно повідомили наприкінці минулого року керівник Головного департаменту забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Світлана Кондзеля і в. о. Голови Національного агентство з питань запобігання корупції Руслан Радецький.

2016-12-28 відповідь АПУ про декларацію Сушкевича

Ось про такі цікаві речі можна дізнатися, якщо просто бути небайдужим і допитливим. Якщо ви дочитали цю статтю до кінця, то вам теж притаманні ці риси. А далі буде…

Наталія Мороцька

KNK.media

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*