У Полтаві вперше відбулася вистава документального театру «Мій крик». Захід нетрадиційний — шестеро жінок, які мають дітей з інвалідністю, розповідали життєві історії. Слухала їх наша знімальна група.
— У Насті симптоматична епілепсія і ліки для нас надважливі.
Це монолог з вистави документального театру «Мій крик». Його учасниці — жінки, які виховують дітей з інвалідністю. Вони розповідали свої життєві історії.
Інна Душка, організаторка заходів Інституту «Республіка»: Документальний театр, документальна вистава допомагає відрефлексувати свої болі, все те, що накипіло людям і тим самим показати, що ти не один в полі, що є інші люди, яким це болить, тому документальна вистава, театр підіймає важливі питання для того, щоб потім обговорити і знайти якісь рішення.
Виховує доньку з інвалідністю і пані Олена. Говорить — у тринадцятирічної Насті затримка мовленнєвого розвитку. Дізналися про це, коли дитині було лише 3 місяці.
Олена Поливяна, виховує доньку із інвалідністю: Ми постійно з цим боремося, є гарні результати і саме головне не зупинятися. Кожна реабілітація, яку ми проходимо дає свої позитивні відгуки, що по дитини, що у мовленевому, що розвитку, спілкування наших дітей, що дуже важливо, соціалізація.
Документальний театр — це форма спілкування, що дозволяє подивитися на предмет дослідження із різних боків, -говорять організатори.
Анна Золотар, голова ГО «Взаємодія А. В.»: Гості, які прослухали історії мам, вони потім будуть висловлювати свої емоції, що вони відчули від цих історій, як вони сприйняли подану інформацію, сподобалося, не сподобалося, кожен буде висловлювати свою думку.
Захід такого формату у Полтаві відбувся вперше.