У відділенні тимчасового перебування Територіального центру літні люди, які потребують стороннього догляду, знаходять другу родину

Перше в Черкасах цілодобове відділення тимчасового перебування людей похилого віку та осіб з інвалідністю відкрито півтора місяці тому на базі Територіального центру надання соціальних послуг. У ньому знаходять тимчасовий прихисток літні люди, які не можуть себе самостійно обходити та потребують постійного стороннього догляду.

Втілення такого важливого соціального проекту підтримали міський голова Анатолій Бондаренко та депутати. Відділення облаштували за кошти, передбачені Програмою соціально-економічного та культурного розвитку Черкас: тут зробили ремонт, оформили інтер’єр, купили спеціалізовані ліжка та меблі.

«Зараз у відділенні тимчасового перебування – 8 осіб, троє з них – лежачі, – розповідає директорка Територіального центру надання соціальних послуг Альона Щербак. – Підопічні знаходяться в комфортних умовах, під постійним доглядом, з повноцінним харчуванням».

Директорка Територіального центру розповідає: літні люди можуть перебувати у цьому відділенні до 4 місяців, поки триває їхнє оформлення в інтернатні заклади. Кожному підопічному тут готують документи. Для цього уклали декларацію із сімейним лікарем, за направленням якого здаються аналізи, проводиться медичне обстеження, робиться медичний висновок.

Перший мешканець відділення тимчасового перебування уже оформлений на постійне проживання до геріатричного пансіонату. Натомість у їхнє відділення терцентру ближчим часом мають поселитися ще 2 жінки – одна з числа внутрішньо переміщених осіб, яка має інвалідність, і черкащанка, якій потрібен постійний сторонній догляд.

«Завдяки підтримці міського голови Анатолія Бондаренка й депутатського корпусу нам вдається реалізовувати багато соціальних програм і допомагати літнім людям, – говорить Альона Щербак. – Зокрема, запуск цього відділення був дуже на часі. За півтора місяці наші послуги отримало 13 осіб при мінімальних можливостях 10 ліжок».

81-річну Ганну Петрівну привезли до відділення тимчасового перебування місяць тому з Київщини. «Тут мене прихистили, огорнули таким теплом!, – посміхається жінка. – Я знайшла тут нову родину. Дякую всім працівникам за любов і піклування».

87-річна Марія Василівна мешкала в Донецьку. 2014 року через початок воєнних дій на сході України змушена була переїхати в Бахмут, а в березні нинішнього року ледве змогла із сусідами виїхати з окупованого Донбасу.

Просто в дорозі їм зателефонували далекі родичі і запросили в Черкаси. Вони ж і звернулися до департаменту соціальної політики з проханням допомогти знайти прихисток для літньої жінки.

«Я тепер така задоволена!, – хвалиться Марія Василівна. – У терцентрі мене особисто зустріла директорка закладу. Всі працівниці ввічливі, привітні, на наші потреби відгукуються всім серцем. Щойно я сказала, які таблетки треба – а сестричка Людочка вже й принесла. Захотілося мені вареників домашніх – вона приготувала, причому зі сметаною».

Про людей тут дбають сестра-господиня, медична сестра і молодша медсестра з догляду. За можливості й бажання підопічні можуть долучатися до занять відділення денного перебування Територіального центру. Це різні майстер-класи й гуртки. Інструктор з фізкультури цього відділення проводить для літніх людей зарядку.

«Розумію, як з нами нелегко, – розмірковує підопічна пані Марія, – адже кожному треба приділити увагу, допомогти нагодувати, переодягнутися, випити ліки, поправити постіль, а лежачих ще й помити, повернути… Спасибі дівчатам!»

«Ми намагаємося все встигати: варимо, перемо, прибираємо біля наших підопічних, – розповідає сестра-господарка відділення тимчасового перебування Катерина Зінченко. – Я стараюся, бо наче рідних батьків доглядаю».

Керівниця закладу прогнозує, що з огляду на потребу громади у такій послузі з часом відділення розширятиметься. Адже в Черкасах загалом стороннього догляду потребують більше тисячі людей похилого віку. У багатьох містах України діють навіть по кілька таких відділень.

«Головне – ми намагаємося створити тут родинний затишок, родинне тепло, – підкреслює Альона Щербак. – Намагаємося дати підопічним турботу й увагу нашого колективу, які в них колись були в сім’ї. Не просто режим дня, харчування, вимірювання тиску, ліки за приписом, а насамперед людяність і тепло наших сердець, аби ці люди на схилі літ відчули: вони в родині».