У 2013 році діти з вадами розвитку зможуть навчатися у звичайних школах

Ставлення до інклюзивної освіти, яка передбачає навчання дітей з вадами розвитку у звичайних учнівських колективах, є далеко не однозначним. Це стосується не тільки дискусій у колі медичних спеціалістів. Мова йде про педагогічні колективи, батьків, та й, зрештою, самих учнів. Втім саме з останньою категорією домовитись найлегше. Натомість з іншими сторонами потрібно ще працювати і працювати.

Точної кількості дітей-інвалідів не знає ніхто

У першу чергу потрібно змінювати підхід до роботи з особливими дітьми, зокрема в частині раннього виявлення захворювань. Що тут говорити, в області, та й в державі в цілому, навіть немає єдиного реєстру дітей з вадами розвитку. В результаті діти зі своїми проблемами просто випадають з поля зору фахівців. Як наслідок, сумна статистика: фахівці виявляють лише десяту частину дітей з цими вадами.

– На жаль, концепція реформування галузі охорони здоров’я в Тернопільській області не затверджена депутатською комісією обласної ради. Фактично те, що здійснюється в області, – це державна модель, яка не пристосована до особливостей кожного регіону. Нічого нового вона нам не принесла, натомість зруйнувала модель галузі охорони здоров’я, яка була однією з найкращих у світі. Чому у нас немає мультидисциплінарної структури, яка б могла надавати комплексну допомогу дітям від моменту народження і далі? Це пов’язано з бюджетними потоками. Кошти на соціальну реабілітацію надходять з Міністерства соціальної політики, на заклади охорони здоров’я – з МОЗ тощо. Ці галузі є дотаційними. В області навіть немає єдиної бази даних дітей з особливими потребами. Така ситуація спостерігається в більшості регіонів держави. Є лише окремо списки дітей, які обслуговує освіта, охорона здоров’я, соціальна сфера. Виходить, що активні батьки, які знають, що необхідно надати дитині допомогу, отримують її у всіх дотичних міністерствах, а діти, які не мають таких батьків, не отримують цієї допомоги у жодній інстанції, – розповідає директор Центру медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів Наталя Турецька. – Єдине, що у цьому плані спрацьовує педіатрична служба, яка володіє єдиним закритим реєстром. Служба має інформацією про дитину від народження до досягнення повноліття. Якби подібний реєстр можна було б створити для дітей-інвалідів та дітей з особливими потребами, таким чином можна було б бачити, які спеціалісти працювали з цією дитиною і які ще фахівці можуть їй допомогти.

За переконанням Наталі Турецької, формування вад розвиту дитини починається не з моменту її народження, а ще у перинатальному періоді. Однією з основних причин розвиту захворювання є нестабільне психологічне оточення.

– Перинатальні психологи – це власне ті люди, які формують психологічну атмосферу жінок та психологічне оточення ще ненароджених дітей. Прийнято говорити про дитину у віці від 0 до 18 років, але ж дитина формується задовго до свого народження. Майбутні батько та матір – це сьогодні учні освітньої школи. Було б добре мати програми, які формують здоров’я дитини не як школяра, а як майбутніх батьків. Таким чином ми можемо говорити про здоров’я нації, тобто починати треба зі старшокласників, які невдовзі будуть формувати свою сім’ю. В Тернополі у двох пологових будинках на півставки працює один лікар-психотерапевт. Якщо до цього лікаря за день потрапляє бодай одна вагітна, то це дуже добре. До спеціаліста практично не потрапляють матері, які стоять на обліку у пологовому будинку. Це в основному жінки, спрямовані фахівцями, які тимчасово не консультують молодих мам. Жінці при взятті на облік не наголошують, що їй вкрай важливо звернутися до цього спеціаліста, адже з нею відбуваються зміни, про які вона не знає. Власне, якби ми розуміли, що саме від психічного здоров’я залежить формування аутистів, гіперактивних дітей, то підхід до роботи можна було б змінити, – каже Наталя Турецька.

Фахівці рекомендують не виділяти дітей-інвалідів в окрему групу

На думку фахівців, виокремити дітей-інвалідів в окрему групу також не є правильно, адже здоровим є тільки те суспільство, в якому кожна людина почувається повноцінним членом суспільства. Натомість в Україні діти з хворобою Дауна сприймаються лише як хворі, а не як члени суспільства, які можуть повноцінно заробляти гроші в міру своїх можливостей. Крім того, медиків насторожує той факт, що в рамках реформування ліквідовано геріатричну службу. Наразі єдине місто в області, якому вдалося її зберегти, – це Тернопіль. Виходить, Тернопільщина практично втратила первинну ланку діагностики вад розвитку дитини. Тепер ці обов’язки ляжуть на сімейних лікарів.

– Нещодавно область отримала нову концепцію, затверджену Міністром охорони здоров’я, про реформування дитячої психіатричної служби. Безумовно, проблем є дуже багато, тому що дітей з вадами психофізичного розвитку з кожним роком стає все більше, – пояснює обласний позаштатний дитячий психіатр ГУОЗ Надія Смакоуз. – На сьогодні кожна третя дитина потребує психологічного консультування, а кожна п’ята – консультативної психіатричної допомоги. Законом про психіатричну допомогу передбачено, що психіатри активно оглядають дітей перший раз тільки перед навчанням у школі. До цього часу психіатри можуть оглядати дітей тільки за зверненням батьків та рішенням опікунів. Тому активно дітей з вадами психіки виявляють педіатри, неврологи, сімейні лікарі. В Тернопільській області близько 6 тис. дітей перебувають на диспансерному обліку. Ще близько півтисячі дітей мають інвалідність, пов’язану з розладами психіки та поведінки.

Держава дає право діткам з обмеженими можливостями вчитися поряд із здоровими дітьми. Інклюзивне навчання передбачає можливість присутності у навчальному класі асистента, в ролі якого часто виступають батьки. Така ситуація до вподоби не всім педагогам.

– Багато батьків неадекватно сприймають порушення психофізичного розвитку дитини. Одні його переоцінюють, інші – недооцінюють і вважають, що все пройде само собою. За державним стандартом початкової освіти у приміщенні, де проходить навчання учнів перших класів, повинна бути парта для батьків. Батьки дітей з особливими потребами, знаючи це, готові бути асистентами вчителів, причому безкоштовно. Є педагогічні працівники, які не хочуть, щоб у їхньому класі був асистент, – зауважила методист з дошкільного виховання та корекційної освіти Тернопільського інституту післядипломної освіти Світлана Семак. – Я вважаю, що дитина повинна навчатися за тими програмами, які їй визначить психолого-педагогічна консультація, а не обирати заклад самостійно, хоча таке право батьків гарантоване Конституцією України. Думаю, батьки не настільки добре обізнані у ситуації, щоб самостійно визначити методи навчання для дитини з особливими потребами. Таким чином вони втрачають час. Зараз міністерство готує офіційні документи, якими визначатиметься спосіб оцінювання дітей, які навчаються за інклюзивною формою навчання. Готуються тести незалежного оцінювання для таких дітей. Таким чином вони стануть активними учасниками навчального процесу. У 2012 році закінчився експериментальний проект інклюзивної освіти для дітей з особливими потребами. Так, у 2013 році діти прийдуть у загальноосвітні школи навчатися за інклюзивною формою навчання. При цьому залишаться усі форми навчання: спецкласи, спецшколи тощо. На інклюзивне навчання матимуть право усі діти, які не мають протипоказів щодо перебування у колективах.

Експериментальні програми інклюзивного навчання у попередні роки показали позитивні результати, однак для активного втілення їх у житті необхідна воля та активна позиція батьків. Поки держава не організувала роботу таким чином, що спеціалісти самі шукатимуть дитину і пропонуватимуть їй свою допомогу, реабілітація дитини та її подальший розвиток тільки у їхні руках…

Зоряна Гарасимів

«Номер один»