Касир з великою душею

«Немов удруге на світ народився…». Так згадує своє працевлаштування на залізниці Володимир Гришко. Однофамілець відомого співака, якого доля теж наділила співочим талантом, ось уже майже три роки працює квитковим касиром приміських кас вокзалу станції Львів. Тут він єдиний чоловік серед 37 касирів.

Поза тим, є ще одна обставина, яка вирізняє його з-поміж колективу: зріст Володимира лише 110 см і він належить до числа людей з обмеженими фізичними можливостями. Зате оптимістичним ставленням до життя і працелюбністю 28-річний Володимир Гришко нанівець зводить свою інвалідність. Відтак він став працівником, з якого варто брати приклад іншим залізничникам.

Як відзначають колеги, Володимир — надзвичайно добра і ввічлива людина. Він повністю віддається роботі. І, що важливо, отримує від цього велике задоволення. Тому, коли пасажирів біля квиткових кас не надто багато, закликає колег, щоб клієнтів направляли до його віконечка. Поза тим, і пасажирам подобається брати проїзні документи саме у цього касира, тому біля його каси часто найдовша черга. Колеги пояснюють це тим, що Володимир Гришко надає пасажирам надзвичайно багато довідкової інформації.

І справді, за оформлення квитків він завжди вказує на час відправлення потяга, на те, з якої платформи поїзд відправляється, і обов’язково побажає щасливої дороги. Пасажири віддячують йому щирим «дякую» та усмішкою, і якщо він відпочиває, цікавляться, коли ж буде його зміна.

Але цей, здавалося б, природжений залізничник довго не міг знайти улюблену роботу. Хоча, якщо йдеться про Володимира, то, мабуть, ця думка хибна, бо, якщо щось не вдавалося, ніколи не опускав рук. Тож, працюючи на гуртівні комплектувальником, шукав для себе кращої роботи.

— На гуртівні важка праця, — мовить В.Гришко. — Треба було сортувати товари на верхніх полицях стелажів. Така праця ставала для мене непосильною, але без роботи сидіти не можу, тому звернувся до Львівського центру зайнятості.

Йому порадили відвідати ярмарок вакансій, який мав відбутися за кілька днів, можливо, там він знайде роботодавця. Володимир сумнівався, проте на ярмарок вакансій прийшов. З усіх імовірних посад, які відповідали його фізичним можливостям і освіті, найбільше йому було запропоновано в залізничному наметі.

— Я — лаборант хімічного аналізу, але закінчив ще й курси оператора комп’ютерного набору, — каже мій співрозмовник. — Тому, зважаючи на це, і вибрав посаду квиткового касира.

Але, перш ніж узятися до виконання обов’язків на новому місці праці, Володимир Гришко мав пройти тримісячне стажування. Проте навчання йому давалося надзвичайно легко, і вже через півтора місяці він став повноправним касиром квиткових кас вокзалу станції Львів.

— Проблем не було, оскільки досить швидко засвоїв необхідну інформацію, — розповідає квитковий касир. — Тому на роботу йду із задоволенням. Тут — моя друга сім’я. Рідними стали не лише колеги, а й постійні клієнти, які беруть квитки саме в мене. Щодо режиму роботи, то він мене не втомлює: щогодини у нас є 15 хв технологічної перерви. А ось два дні відпочинку для мене забагато. Встигаю відпочити за один день, а наступного вже сумую за колективом і пасажирами.

Особливих умов праці Володимир теж не потребує. При працевлаштуванні влітку 2010 р. керівництво вокзалу пропонувало обладнати квиткову касу під його потреби: зробити підвищення, можливо, встановити спеціальне крісло. Але Володимир відмовився, бо йому зручно сидіти у звичайному. Єдине, від чого не зміг відмовитися, то це від відпочинку на морі, чим надзвичайно завдячує профспілковому комітетові вокзалу. Торік він мав прекрасну можливість оздоровитись у Судаку, а також поправити здоров’я своєї старенької матусі.

— Легкий доступ до об’єктів залізничної інфраструктури для пасажирів з обмеженими можливостями — один з пріоритетів нашої роботи, — сказав заступник начальника вокзалу станції Львів Михайло Либа. — Не менш важливим пріоритетом, попри всю специфіку залізничного транспорту, є й працевлаштування інвалідів і створення для них належних умов праці та відпочинку. Саме тому в нас працює Володимир Гришко, котрий може бути взірцем для багатьох працівників. Але, крім нього, на вокзалі трудиться ще 23 інваліди, з яких 10 — квиткові касири. Ці люди відповідально ставляться до своїх обов’язків.

Начальник служби кадрової та соціальної політики Львівської залізниці Олександр Копик:

— Для дотримання чотиривідсоткової квоти від загальної кількості працівників у підрозділах магістралі створюються робочі місця для працевлаштування інвалідів. На 1 січня 013 р. у 83 підрозділах залізниці були створені 944 робочих місця для працевлаштування людей з особливими потребами. Про наявність вакансій інформацію в центри зайнятості надаємо щомісяця. Відтак протягом минулого року взяли на роботу 40 інвалідів, з яких за направленням з центрів зайнятості — 31 особу. Ще понад 70 працівникам магістралі було вперше встановлено інвалідність. Поза цим, зараз на залізниці працює 1 тис. 418 осіб з особливими потребами. Тобто кількість інвалідів, котрі працюють, і створених для них робочих місць перевищує чотиривідсоткову квоту на 175 осіб.

Відзначу, що за останніх п’ять років (з 2008-го по 2012 р.) середньооблікова чисельність працівників залізниці зменшилася на понад 6,7 тис. осіб, відтак зменшується і квота для інвалідів. Але кількість інвалідів, котрі працюють на Львівській залізниці, постійно збільшується. Якщо в 2008 р. працювало 1 тис. 259 інвалідів, то на 1 січня 2013 р. їхня чисельність сягла 1 тис. 418 осіб.

Матвій Сарнівський

Магистраль