Проект вінничанки з ДЦП забезпечить роботою українців з інвалідністю

Поки наші чиновники похваляються законодавчими гарантіями права людей з інвалідністю на працю, а бізнесмени уникають реального виконання цих норм, вінничанка з ДЦП (дитячий церебральний параліч — Н.М.) створює проект, який забезпечить українців роботою незалежно від їхньої здатності пересуватися та говорити.

Як відомо, більшість вітчизняних підприємств «купують» трудові книжки «працівників» з інвалідністю в обмін на щомісячну виплату їм половини мінімальної заробітної плати. Дана схема вигідна всім її учасникам. Так, роботодавець економить на обладнанні спеціалізованого робочого місця для працівника з інвалідністю і не сплачує штрафи, передбачені ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Людина ж з інвалідністю отримує приємний «бонус» до пенсії чи соціальної виплати, виконуючи при цьому єдиний обов’язок — не показуватися на очі керівництву і не псувати інтер’єр компанії.

Однак серед українців з інвалідністю, «розбалуваних» даною радянсько-релігійною традицією невизнання рівних можливостей кар’єрного зростання, все частіше трапляються ті, хто хочуть працювати по-справжньому. Саме такою виявилася Інга Бабеня, яка через діагноз ДЦП може самостійно пересуватися лише в межах двору свого приватного будинку на околиці Вінниці та має утруднену мову.

У 2012 році дівчина отримала диплом магістра психології і зажадала працювати за фахом, аби допомагати іншим людям з інвалідністю. Проте на роботу її не брали. «Оточуючі сміялися, — згадує Інга, — казали, що з такою хворобою я не зможу стати психологом. Та я не здавалася і паралельно з пошуками роботи допомагала студентам у написанні курсових і дипломних робіт…». Так тривало два роки, аж поки вона дійшла висновку, що краще створити свою справу, аніж чекати милості від людей, які бачать у ній лише «немічного інваліда».

Своїми роздумами вінничанка поділилася з другом дитинства Гошою, який має інвалідність 1-А групи і пересувається електровізком. «Ми змалечку разом, — розповіла Інга Бабеня. — Відвідували один реабілітаційний центр і закінчили один факультет — Тому розуміємося з півслова і довіряємо один одному…». І от, двоє молодих людей, яким питання професійної самореалізації людей з інвалідністю було відомо не зі сторінок газет, розробили бізнес-план створення міні-друкарні, на якій могли би працювати люди з різними захворюваннями.

Однак грошей на таке підприємство не мали ані Інга, ані Гоша, адже необхідно закупити відповідне друкарське обладнання. Саме прагнення заробити необхідні кошти наштовхнуло їх на ідею відкриття Інтернет-магазину ноутбуків, смартфонів та аксесуарів до них. «Такий бізнес дозволяє залучити до роботи навіть тих, хто не може говорити чи вставати з ліжка!», — переконана невгамовна вінничанка. Вона щиро дивується, чому роботодавці не здогадуються наймати людей з вадами мови чи тих, хто через хворобу постійно залишається у ліжку, на роботу до онлайн-підтримки, де можна спілкуватися з клієнтами у текстовому режимі.

Практика показала правильність розрахунків. До проекту почали долучатися молоді люди з інвалідністю різної важкості та через різні захворювання, які мешкають в різних куточках України та за її межами. Так, програмну частину сайту Інтернет-магазину Tehnopoles створив і підтримує Антон, хлопець з Білорусі, який пересувається інвалідним візком. Дизайн сайту і його розкрутку взяла на себе Катя, мешканка Донеччини, яка має діагноз ДЦП, через що не розмовляє, а її руки майже не працюють. Її унікальність полягає в тому, що офіційно вона не має жодної освіти, навіть шкільної. Юна українка ліпила себе сама: читати і рахувати навчилася з молодшою сестрою, а комп’ютер і відповідні програми засвоювала самостійно, за відеоуроками в мережі.

Сама Катя розповіла, що сайт Інтернет-магазину Tehnopoles є не першим її проектом. Вона вважає, що людина не повинна сидіти, склавши руки. Тому дівчина пробувала себе і в контент-менеджменті, і в написані статей, і в копірайтингу. Пропозицією Інги зацікавилася, бо хотіла спробувати себе в інтернет-дизайні.

Контент-менеджерами сайту є Софія з Хмельниччини та Юля з Дніпропетровської області. Дівчата також не новачки у сфері інтернет-технологій. Перша з них має досвід роботи копірайтером, а її діагноз ДЦП абсолютно не перешкоджає реалізувати себе як ідейного генератора і талановитого члена команди.

Щодо Юлі, то вона і раніше працювала контент-менеджером. «Крім того, вона займається спортом!», — нахвалює ентузіаста команди Інга Бабеня.

Групами проекту в соціальних мережах займається Марина, дівчина з Білорусі, яка отримала інвалідність 1 групи після перенесеного менінгіту.

А от для Інни з Хмельниччини, яка погодилася бути диспетчером Інтернет-магазину, це місце роботи стане першим. Маючи 1 групу інвалідності через діагноз ДЦП, вона завжди переймалася питаннями роботи для таких людей, тому дуже зацікавилася пропозицією Інги.

Є ще два хлопці, Сашко та Коля, які беруть на себе відповідальність за закупівлю і доставку товарів, оскільки мають легші форми інвалідності.

Однак поки що даний прекрасний задум, здатний об’єднати цілеспрямованих і сильних людей, не може реалізуватися в повноцінний робочий проект. Річ у тім, що Інга зіткнулася з проблемою реєстрації свого бізнесу, оскільки для цього треба найняти юриста, який подав би відповідні документи. «А, як відомо, такі послуги коштують недешево. Принаймні для людей, які отримують пенсію чи соціальну допомогу, — бідкається ідейний лідер проекту. — До безоплатної правової допомоги це не входить. От і мусимо поки напрацьовувати інформаційне наповнення сайту та базу контрагентів…». Вінничанка розповіла, що люди працюють на ентузіазмі, оскільки вірять у перспективу Інтернет-магазину, інвестуючи свої знання та зусилля у власне майбутнє. А вона, в свою чергу, підтримує їх добрим словом і подякою.

І у неї це гарно виходить, оскільки кожний член команди охарактеризував Інгу, як хорошу, привітну та доброзичливу людину, з якою легко вирішуються складні ситуації. Однак, коли я цікавилася, чи вистачає у неї часу на особисті стосунки, вона рвучко відповіла, що більше не обговорює цих питань з журналістами. Дівчина розповіла, що один телеканал відзняв матеріал про даний аспект її життя без її дозволу, і вона змушена була через адвоката добиватися заборони випуску цього відео в ефір.

Що ж. Будемо сподіватися, що зусилля талановитих людей, які прагнуть бути самостійними та корисними, знайдуть свою винагороду, не лише моральну, а й комерційну.

Наталія Мороцька

KNK.media