Боєць із Сарн став мотиваційним тренером та амбасадор Національного реабілітаційного Центру НЕЗЛАМНІ

Боєць із Сарн став мотиваційним тренером та амбасадор Національного реабілітаційного Центру НЕЗЛАМНІ. володимир рудковський, національний реабілітаційний центр незламні, амбасадор, мотиваційний тренер, протез

Боєць із Сарн став мотиваційним тренером та амбасадор Національного реабілітаційного Центру НЕЗЛАМНІ. володимир рудковський, національний реабілітаційний центр незламні, амбасадор, мотиваційний тренер, протезВолодимир Рудковський

Захисник Володимир Рудковський із Сарн, який успішно завершив свою реабілітацію і став на протез, вирішив доєднатися до команди UNBROKEN, аби мотивувати та підтримувати інших важко поранених захисників.

Він став новим мотиваційним тренером та амбасадором Національного реабілітаційного Центру НЕЗЛАМНІ, повідомили на сторінці UNBROKEN Ukraine у фейсбуці, інформує «Район.Медицина».

Володимирові – 31 рік. До повномасштабного вторгнення працював прессекретарем міськради. Серед іншого, займався популяризацією спорту та доброчинністю. З початком великої війни волонтерив. Але згодом зрозумів, що цього недостатньо і подався у військо, де став командиром роти.

Важке поранення отримав на Запорізькому напрямку – під час штурму ворожих позицій. Хотів врятував пораненого побратима і сам потрапив під вогонь та втратив стопу. У Львівському Центрі воїнові виконали реамптуацію та почали готувати до протезування. Під час відновлення Володимир не пропускав жодного заняття з реабілітації, бо прагнув якнайшвидше повернутися до активного життя. Відвідував не лише обов’язкові тренування, а і всі додаткові.

«У мене в перші дні реабілітації день був розписаний з 9 ранку і до 5 вечора. І за два тижні я вже себе почував таким, як наче з двома ногами», – розповідає Володимир історію свого блискавичного відновлення.

Так само швидко він опанував і ходьбу на протезі.

Після завершення реабілітації Володимир вирішив поповнити команду амбасадорів та мотиваційних тренерів Центру НЕЗЛАМНІ. Бо з власного досвіду знає як це втратити кінцівку та вчитися жити з протезом. Він хоче допомагати, надихати та мотивувати поранених воїнів – повертати їх до життя та спорту.

Самого ж Володимира найбільше мотивують його кохана дружина та донечка, яка народилася на другий рік повномасштабної війни.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*