“Думав, що війна для мене закінчилась”: боєць із протезом служить у бригаді ТрО, яка захищає небо над Волинню (ФОТО, ВІДЕО)

Військовослужбовець Дмитро Скоморох на реабілітації в Луцьку, 21 серпня 2023-го. Фото: Суспільне Луцьк

Військовослужбовець із Лисичанська Дмитро Скоморох втратив у російсько-українській війні частину ноги і тепер має протез. Зараз 49-річний чоловік завершує проходити медико-соціальну експертну комісію та реабілітацію у Луцькому госпіталі.

Дмитро Скоморох — будівельник із Лисичанська, а нині діючий військовослужбовець. Як розповів чоловік Суспільному, планує повертатися у свій підрозділ.

Дмитро Скоморох — на реабілітації в Луцьку. Фото: Суспільне Луцьк

Військовий каже: продовжує захищати Україну у складі 111-ої бригади тероборони, яка зараз виконує завдання із захисту неба Волині. “Виконую господарчі функції. Займаюся обмундируванням, озброєнням. Дивлюся, щоб в усіх все було. Якщо щось у когось немає, я виписую, роздаю”, – говорить боєць.

Полон 2014-го та бойовий досвід із перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну

Бойовий досвід Дмитра Скомороха розпочався у перший день повномасштабної війни: він пішов до луганської 111-ої бригади тероборони. У військкоматі, розповідає, вже нікого не було, працівники повтікали за декілька днів.

“Ми 26 лютого заїхали в обласний військкомат, там було кинуто все. Вони навіть особисті речі не забрали. Навіть кабінети не позакривали. Там склади ломилися від абмундірованія. Ми зайшли і одразу піймали першого коригувальника”, — каже боєць.

Дмитро на службі у війську. Фото Дмитра Скомороха

Про полон і знущання ворога дізнався раніше особисто — 2014 року, коли його в Лисичанську викрали з роботи бойовики незаконного збройного формування.

“Мене забрав батальйон “Прізрак”. Тиждень били, катували, трішечки різали. Аби я зізнався у тому, що працюю на “Правий сектор”. Я не зізнався, бо не було в чому”, – сказав боєць.

Дмитро Скомороха в Луцьку. Фото: Суспільне Луцьк

У червні 2022 року Дмитро Скомороха на Луганщині потрапив під мінометний обстріл і отримав перше поранення.

“Легкі поранення кінцівок, але коли мене привезли в шпиталь, то я втрачав свідомість. Коли розібралися, то дізналися, що в мене онкологія. Проходив три курси хіміотерапії. І не закінчивши, скажемо так, реабілітацію, повернувся в підрозділ, бо не вистачало людей”, — каже чоловік.

Дмитро на лікуванні й на службі (знімки з особистого архіву бійця). Фото Дмитра Скомороха

Втратив ногу, наступивши на російську міну

У грудні 2022-го військовослужбовець отримав друге поранення поблизу міста Кремінна на Луганщині. Саме там чоловік втратив частину лівої ноги, підірвавшись на ворожій міні.

“Підірвався спочатку мій побратим, ми надали йому допомогу, а коли почали його нести, то підірвався я. Я коли впав, дивлюсь: поруч берц стоїть і перше, що я сказав: все відвоювався. На той момент я думав, що війна для мене закінчилася”, — каже боєць.

Дмитро на службі у війську. Фото Дмитра Скомороха

У Києві військовий пройшов протезування. Там же на нього чекала дружина, яка дуже підтримувала і допомогла за декілька місяців стати на ноги. “Вона сказала, що щоб там не було – я буду поруч з тобою. Я дуже їй вдячний, у мене найкраща дружина у світі”, – говорить чоловік.

Спершу, каже Дмитро Скоморох, соромився показувати протез на вулиці. Крім того, зі слів чоловіка, семирічна донька тяжко сприйняла поранення батька.

“В тата скоро нога виросте? І коли вона дізналася, що вона не виросте, то вона ридала! Але потім нічого, часто вихвалялася мною. Ставлюся спокійно, коли діти кажуть: “Ой, мамо, дивися, що у дяді”, — сказав військовий.

Світлини з сімейного архіву. Фото Дмитра Скомороха

Залишити службу, каже Дмитро, навіть не мав думки. Говорить: у війську все коротко та зрозуміло, а в цивільному житті багато підводних течій і нюансів.

“Зустрічався зі своїми колишніми сослуживцями, яких уже списали. І кожен з них казав, що все віддав би, щоб повернутися. На службі все коротко, ясно і зрозуміло. В тебе є наказ і ти його виконуєш”, — зазначив боєць.

Те, у якому піднесеному стані перебуває військовий після важкої травми є унікальним, —розповіла клінічна психологиня Марія Омельчук.

“Це дуже велика рідкість. Його не зламала його травма, те, що він отримав важке поранення. Він досить вмотивований, такі хлопці навіть є підтримкою і опорою для побратимів”, — говорить фахівчиня.

Дмитро Скоморох додав: це тому, що його основна мотивація по життю — це не скиглити, думати про свою родину та майбутнє.