На Львівщині після тяжкого поранення готується до протезування 29-річний захисник: через що проходять бійці з ампутацією (ВІДЕО)

Максим щодня пильно стежить на новинами із фронту.

На Львівщині після тяжкого поранення готується до протезування 29-річний захисник Максим Веприк. Позаду у чоловіка – майже два десятки складних операцій. І тепер для нього задача максимум – наростити якскоріше м’язи. Яким трудом це дається? І через що проходять бійці з ампутацією – Христина Гашенко розкаже.

Керується такою ручкою-педалькою, тобто наприклад якщо нам щось банально впаде, наприклад балончик від комарів, мені не треба вже нагинатися, я просто його схопив, підняв акуратно, поставив на місце.

Побутові прилади та ліжко із прилаштуваннями, звичайна меблева тумба та візок. Такий невеличкий куточок в реабілітаційному центрі Львівщини має захисник Максим Веприк.

Банально собі апельсин не вріжеш, тому що одна рука, немає як.

Важке поранення руки та обох ніг Максим отримав у січні неподалік Соледара. Там він майже рік боронив Україну від російських окупантів.

Максим Веприк, військовослужбовець Збройних сил України:

Мінометна позиція була. Ми якраз бігли до міномета виконувати вогневе завдання. Чи це рашистам повезло чи вони виципали дроном – не знаю. Факт того, що ми біжимо, бах – лежимо.

Разом із Максимом поранення отримали ще троє побратимів. Попри біль та рани саме вони надали йому першу меддопомогу.

Максим Веприк, військовослужбовець Збройних сил України:

Розумієш, лежиш, чуєш запах поруху, потім такий дивишся, рука така на куртці просто на шматках просто ось так висить, пробуєш порухати ногами, розумієш, що ти не можеш ними рушити, просто так на спині лежиш.

За життя Максима почергово боролися медики з різних українських лікарень. Всього захиснику провели майже 2 десятки надскладних операцій.

Максим Веприк, військовослужбовець Збройних сил України:

Сказали, або ми лишаємо тобі цю ногу і твоїм ниркам капут, або ми її апутовуємо і хоч рятуємо тебе. Тут теж хотіли спочатку тоже ампутувати вище коліна, але я це коліно грубо кажучи випросив, бо воно було з осколками, воно було з контрактурою, тобто мені лікарі не давали жодної гарантії.

Після операцій боєць проходить реабілітацію. Щодня – силові навантаження та різноманітні вправи.

Основне завдання для Максима – зміцнити мʼязи та підготувати кінцівки до протезування. У надскладних вправах допомагає реабілітолог.

Нє, йому поки не вдається мене завалити, але він намагається з усіх сил. Це набагато сильніше, ніж раніше. Бо були проблеми з м’язами у лівому плечі. Була уже візуальна деформація.

У реабілітаційному центру Максим часом не нехтує. Щодня робить більше, аніж заплановано медиками. Чоловік якнайшвидше планує стати на протези.

Юрій Папірник, реабілітолог медичного центру:

Зараз у нас є слабка віддача м’язового імпульсу. Потрібно відновити контроль над мʼязами, тому що в подальшому для протезу це буде надзвичайно важливою річчю.

Та попереду чекає ще одна операція. А далі – протезування. Через велику ампутацію встановити почергово протези захиснику медики не можуть. Тож на усе потрібно багато часу. Максим сподівається, до кінця року – знову почати ходити. На протезах. І без вагань, розповідає, повернувся б на фронт до своїх побратимів.

Максим Веприк, військовослужбовець Збройних сил України:

Якби я хоча б дві руки мав, то, можливо, я б ще якось пригодився себе в підрозділі, мінімально якось. Не знаю, можливо, хоча б якусь паперовою роботою займався чи будь-чим, сказали паяти скиди до дрона. Я буду паяти.

Максим щодня пильно стежить на новинами із фронту. Каже, перемога обов’язково буде за нами. Але для цього кожному треба докласти чимало зусиль.

Максим Веприк, військовослужбовець Збройних сил України:

Нас хтось має міняти не суто поранених хлопців, а тих, хто воюють мої побратими вже півтора роки воюють. Це психологічно тяжко і вони виснажуються.

Гашенко Христина

Подробиці