Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
29-річний Денис Кальчук з початку повномасштабної війни воює у складі Нацгвардії. Чотири місяці тому чоловік отримав поранення під час виконання бойового завдання – наступив на протипіхотну міну. Денисові зробили дві операції, реабілітація тривала понад три місяці. Зараз він тренується та проходить військово-лікарську комісію, аби повернутися на фронт, розповів військовий Суспільному.
Військовослужбовець Нацгвардії Денис Кальчук під час виконання бойового завдання наступив на протипіхотну міну.
“Це – не вирок. І зараз технології і медицина, зокрема українська, пішли вперед. Лікарі, протезисти ставлять нас на ноги і роблять такі протези, з якими ми себе відчуваємо максимально вільно. Ми живемо повноцінним, нормальним життям”, – каже він.
Чоловік розповідає, наразі займається спортом, бо, каже, хоче повернутися у підрозділ у нормальній фізичній формі.
“Наступив на протипіхотну міну і так отримав поранення. Це –сталося в Серебрянському лісі, неподалік Кремінної. Території досить щільно заміновані. На жаль, вони використовують багато дистанційного мінування. Щоб замінувати певну ділянку місцевості навіть не потрібні сапери. Тобто вистрілює касетний боєприпас, який розкидає на квадрат міни. Міни дуже різних модифікацій, дуже різних направлень тощо”, – каже військовий.
Після вибуху каже, автоматично почав накладати собі турнікет.
“Мій товариш підбіг, допоміг докрутити, наклав, про всяк випадок, другий турнікет. Мене привезли у лікарню в Лимані. Там з такою тяжкістю не взялися і мене далі евакуювали у Слов’янськ. Там зробили першу операцію і на наступний день мене привезли у Дніпро”, – розповідає він.
Також військовому зробили операцію для підготовки на протезування та поставили протез.
“Трошки менше ніж 4 місяці у мене зайняло лікування та реабілітація. Щодня і фізичні тренування, і рівновага, і бокс, навіть бокс без протезу. Тобто це використовували, як один зі способів тренування рівноваги. Перші кроки на протезі я зробив трошки менше, ніж за три місяці після поранення”, – каже Денис Кальчук.
Військовий розповідає, його підрозділ працював у Рубіжному, на Луганщині. Впродовж року батальйон працював у трьох областях: Харківській, Луганській та Донецькій.
“Наступати завжди важче, ніж оборонятися. Завжди важче. Важким був момент того, що ми звільняємо свою землю, ми не можемо так, як вони просто вогняним валом знищувати все на своєму шляху. Ми розуміємо, що там є люди в окупації, є наші люди в окупації. І ми не можемо собі дозволити стерти якийсь населений пункт зі світу згладити, бо нам потрібно захопити ці позиції. Доводиться більш філігранно, більш тонко працювати. І це додає ризику для життів і здоров’я тих, хто звільняє цю територію”, – розповів він.
Військовий Денис Кальчук. Фото з особистого архіву Денису Кальчука.
Каже, найбільше, що запам’яталось – це розруха, яку залишають військ РФ в українських містах і селах.
“Втрата друзів, втрата побратимів – це було найважче, що взагалі може бути на війні. Коли втрачаєш тих людей, з якими не один день воював, які стали сім’єю, братами. Інакше їх не можна назвати людей, з якими ділив останній сухпай, останній ковток води, з якими йшов у бій, розуміючи, що цей бій для нас може бути останнім”, – зазначив чоловік.
Денис Кальчук каже, після лікування та реабілітації повертатиметься на фронт.
“Війна ще не закінчена, я маю певний досвід, який вже накопичився за всі роки війни, я можу цим досвідом поділитися з новоприбулими хлопцями і там досі служить мої друзі. Тому я хочу повернутися до них і якомога швидше закінчити війну”, – розповів він.
Ольга Вагнер, Яна Стойкова