Протези: чи доступні вони пораненим «нової» війни

Протези: чи доступні вони пораненим «нової» війни. війна, військовослужбовець, поранення, протез, протезування

Протези: чи доступні вони пораненим «нової» війни. війна, військовослужбовець, поранення, протез, протезуванняНа марші захисників України в Києві, 24 серпня 2020 року

Чотирнадцять військовослужбовців та одна цивільна жінка очікують на протезування рук та ніг. Комплектуючі для їхніх протезів подарують благодійники-виробники, а виготовлять протези в Україні бюджетним коштом. Потреби у протезах значно зросли після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Як їх зараз отримують люди, і що потрібно змінити в системі?

Військовослужбовець Олександр чекає на протез ноги у Львові, в одній з лікарень. Він служить водієм та отримав поранення 31 травня – його машина рухалась у складі колони й потрапила під щільний обстріл. Після стабілізації, лікування, ампутації та загоєння рани йому поставили тимчасовий протез. Чоловік втратив ліву ногу, і щойно лікарі дозволили, почав вчитись ходити на протезі. Щоденно він ходить три години, поступово навчився пересуватись на одному костилі й зараз каже, що може ходити навіть без цієї підтримки.

«Я сказав, що хочу повертатись до армії, й що мені потрібен протез, щоб я міг залізти в машину, встати на коліно. Зрозуміло, що за кермом я вже їздити не зможу. Втім навіть на тимчасовому протезі я вже можу стати на коліно, піднятись сходинками», – говорить Олександр.

Зараз він очікує на повноцінний протез, із яким знову зможе служити – повернутись додому він не має змоги, тому що його дім і родичі – зараз в російській окупації.

Олександр служить в армії з кінця 2011 року – на кілька років переривався, щоб попрацювати в поліції, але потім знову повертався до війська.

На протез правої руки чекає колишній шахтар, військовослужбовець Михайло. У 2015-2016 роках він воював на Донбасі, був мобілізований 7 березня 2022-го. Менш, ніж за два тижні, його група потрапила під обстріл в Попасній.

Протези: чи доступні вони пораненим «нової» війни. війна, військовослужбовець, поранення, протез, протезуванняПопасна Луганської області, квітень 2022 року

«Це сталося 20 березня. Була група, шестеро людей, нас обстріляли з танку. Половина групи – «трьохсоті», я найважчій, троє не постраждали. Ми перебували у приміщенні, все відбулось дуже швидко, згадувати детально не хочеться. Йшов обстріл, я лежав. Отримав також поранення ніг», – розповідає він.

Михайло чекає на механічний протез, в нього залишилась культя руки. «Мені кажуть, що механічний буде краще для роботи. Я живу в селі, треба займатись садом і городом, своїм хобі, риболовлею», – розповідає Михайло.

Складніша ситуація у військовослужбовця зі Львова Максима. У 2015-2016 він воював у складі добровольчого батальйону, 24 лютого, в день вторгнення, пішов до військкомату, але вже 5-го отримав поранення під Попасною. Через вибух неподалік Максим втратив майже всю ліву руку: «недовго музика грала», жартує він.

«Це висока ампутація, мені не можна поставити технічний протез, потрібно одразу біонічний. Дуже мало лишилось від руки, багато хто приїжджав та вивчав ситуацію… Я хочу протезуватись в Оксани Литвиненко, вона дивилась і сказала, що може зробити», – розповідає Максим Радіо Донбас.Реалії.

Протези отримає також цивільна жінка, що втратила обидві руки внаслідок обстрілу

Комплектуючі для протезів для цих п’ятнадцяти людей нададуть провідні компанії-виробники, говорить протезист Оксана Литвиненко. Вона – одна зі спеціалістів, яка співпрацює із волонтерським «Проєктом підтримки протезування в Україні», працює в галузі багато років, проходила додаткове навчання в Україні та за кордоном.

Ті п’ятнадцять осіб, які отримають протези, – це важкі випадки поранень, які потребують складних протезів, говорить експертка. Крім 14 військовослужбовців, протези обох рук має отримати постраждала цивільна жінка – внаслідок обстрілів вона втратила обидві руки, одну по плече, іншу – по передпліччя, розповідає Литвиненко та згадує про ще один випадок зі своєї практики.

«Просто сьогодні до мене приїжджала жінка, яка з чоловіком жила у Сєвєродонецьку. Коли вона поїхала до родичів у Харків, чоловік потрапив під обстріл. Ноги нема тепер на рівні стегна, і руки – на рівні передпліччя. Вони тепер подорожують по всій країні по лікарнях. Ми поки навіть не зрозуміли, скільки в нас буде таких людей», – розповідає Литвиненко.

«Проєкт підтримки протезування в Україні» працює з українськими протезистами, ерго- та фізіотерапевтами з 2015 року. Декілька років поспіль принаймні раз на рік засновники проєкту Антоніна Кумка та Джон Батздорф проводили навчання для українських спеціалістів – як в Україні, так і за кордоном. Також в рамках проєкту протезували військових для участі в «Іграх Нескорених».

Метою з самого початку був розвиток галузі протезування в Україні, передача знань та навичок місцевим спеціалістам, каже Антоніна Кумка. За її словами, якщо протез виготовляється та встановлюється за кордоном, це стане джерелом проблем після повернення.

«По-перше, обслуговування по гарантії. Зазвичай дається гарантія на певний термін, і вона не діє в Україні, отже людині доводиться ремонтувати протез за кордоном. По-друге, український протезист не знає, як і що саме зробили за кордоном. По-третє, потрібно збирати дозволи, щоб поставити протез на баланс», – говорить волонтерка.

Державних грошей на протези після вторгнення 24 лютого може не вистачити

За словами Кумки, раніше біонічні протези державним коштом в Україні не ставились. У 2015-2016 роках волонтери «проштовхнули» збільшення граничних цін та розширення списку доступних виробів, але український бюджет на 2022 рік, зокрема, гроші на протезування, не передбачав повномасштабного воєнного вторгнення. Оскільки державних грошей може не вистачати, волонтери домовились із компаніями Allard International, Ossur та іншими про надання комплектуючих для протезів.

«Це зменшує бюджетні витрати, тому що в цьому випадку держава тільки оплачує роботу протезиста і певні витратні матеріали на підприємстві, де він буде робитись. «Проєкт підтримки протезування в Україні» та громадська організація ProsthetiKa звернулись до різних компаній та попросили допомогти. Деякі компанії прийшли самі до нас та запропонували допомогу», – говорить Кумка.

Логістичну та інформаційну підтримку здійснює також ГО Razom for Ukraine, а виробляти протези та виготовляти культеприймачі під конкретних людей будуть на базі трьох українських підприємств: у Львові, Києві та Кропивницькому.

«Для забезпечення протезно-ортопедичними виробами на 2022-й рік в державному бюджеті закладено біліше 1,2 мільярда гривень. Здається, немала сума, але внаслідок війни чисельність осіб, що потребують протезування, постійно збільшується. До того ж, через подорожчання комплектуючих, якщо робити зараз протез з тих же комплектуючих, як раніше, ми не вкладемось в граничну ціну, тобто максимально дозволену за бюджетні кошти. Ці ціни встановлюються Міністерством соціальної політики. В останні роки ми робили протези не гірші, ніж в західних країнах – ті ж просунуті колінні вузли та карбонові стопи, а тепер як виробники ми не можемо собі дозволити їх використовувати», – говорить директор Миколаївського державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства Олег Фідченко.

Протезисти в Україні не стали працювати гірше, наполягає він, і головний елемент протеза – культеприймальна гільза – робиться якісно, але доводиться використовувати дешевші комплектуючі. Граничні ціни востаннє переглядалися ще у 2016 році, відтоді не збільшувались і, звісно ж, реаліям сьогодення вони не відповідають.

Що змінилося з протезуванням в Україні

До 2014 року галузь розвивалась дуже повільно, говорить Фідченко, і учасники бойових дій, що потребували протезування, спочатку проходили його в європейських країнах. Але доволі швидко держава зробила дієві організаційні кроки: збільшила граничні ціни, що, в тому числі, дозволило виробляти протези підвищеної функціональні. Також українські протезисти навчилися сучасним технологіям – всередині країни та за кордоном.

За даними Радіо Донбас.Реалії, збільшення об’єму фінансування на виготовлення протеза для учасників бойових дій з 24 лютого досі не передбачено внутрішньою нормативною базою. Раніше граничні ціни на протези для учасників АТО/ООС дозволили перевищувати втричі, що дозволяло забезпечувати постраждалих якісною продукцією. Нормативні документи для тих, хто втратив кінцівки в бою після 24 лютого 2022 року, наразі розробляються та уточняються.

Бюрократія та отримання усіх потрібних довідок – це величезна проблема, говорить львів’янин Максим, якій чекає на протез руки. Йому довелось заново проходити медичну комісію через технічну помилку – у висновку неправильно вказали, яку саме руку йому потрібно протезувати. Також для протезування потрібні документи від військової частини, зокрема, результати розслідування факту поранення. В них має бути вказано, що боєць отримав поранення при захисті батьківщини і носив засоби індивідуального захисту.

Михайло Штекель

«Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*