Одразу четверо українських захисників, які втратили кінцівки внаслідок бойових дій в Україні, отримають можливість повернутися до активного і повноцінного життя завдяки передовим протезам.
Ветеран бойових дій Андрій Одаренко з Хмельниччини втратив на фронті ногу, тепер вчиться керувати своїм протезом. Він також допомагає побратимам адаптуватися після протезування. Андрій виграв гранти та розпочинає свій бізнес.
41-річний ветеран Юрій Козловський готується у Львові до 42-км марафону, який відбудеться у Токіо на початку березня. Чоловік присвятив військовій службі 20 років. Під час АТО у 2016 році зв’язківець отримав поранення на межі Донецької та Запорізької областей. Тоді він втратив ногу та отримав травму іншої. За вісім років на протезі захисник почав активно…
25 років служить на парафії Архистратига Михаїла у селі Глушків на Івано-Франківщині священник Православної церкви України Іван Теремко, з них 22 — на протезах. Через обмороження у 35 років отцю ампутували дві ноги, заледве вдалося врятувати руки. Зараз священник керує автівкою, працює на городі, біля дому. Своїм прикладом він підтримує поранених воїнів.
Повномасштабна війна проти рф триває майже два роки: за цей час, захищаючи Україну, чимало бійців ЗСУ отримали тяжкі поранення. Як ветерани проходять реабілітацію та як вчаться жити після ампутації чи паралічу? Про це ми запитали трьох військових – з Одеси, Чернігова та Кременчука.
Зараз військовий узагалі не бачить, але є шанс врятувати зір на єдиному оці. Саме з такою метою 28-річний Андрій Даньо нині в Нідерландах, у місті Роттердам.
Будівництво центру протезування, який стане частиною Національного реабілітаційного центру НЕЗЛАМНІ/UNBROKEN у Львові, профінансує уряд Німеччини. Щорічно тут зможуть робити близько 700-1000 протезів, а також навчати майбутніх протезистів. 30 січня урочисто заклали капсулу під будівництво.
У Державному бюджеті України 2024 року закладено понад 4,5 млрд грн на забезпечення громадян допоміжними засобами реабілітації. Це майже вдвічі більше, ніж торік (2,7 млрд грн).
Їй хочеться йти легко, не замислюючись над кількістю кроків. Але Наталя Лічман рахує кожен. І радіє, коли може зробити додатковий, хоча й не спішно. Після поранення нога схудла, і протез почав дошкуляти. Тож жінка чекає на новий, зручніший, який вже виготовляють. А поки Наталя, що вижила під час смертоносного обстрілу, намагається збудувати нове життя.
Він закрив собою побратимів, прийняв на себе весь удар ворожої гранати та втратив обидві ноги. Нині воїн, який мріє про сина і те, як знову ходитиме, лікується та відновлюється у Львові, в реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN).