В умовах викликів сьогодення кожен збережений робочий колектив – це маленька перемога, а для людей з інвалідністю – життєво необхідна стабільність та соціальна…
Ще наприкінці березня за участі представників муніципалітету і громадських організацій розпочалася робота над розробкою Програми розвитку безбар’єрного простору Вінницької міської територіальної громади на 2024 – 2027 роки. Вона міститиме шість напрямків безбар’єрності: фізичний, інформаційний, суспільний і громадянський, економічний, цифровий і освітній.
Останні роки в нашій державі розвернулась широка дискусія щодо того, чи повинна держава допомагати Всеукраїнській громадській організації «Українське товариство сліпих». Цю дискусію розпочали деякі громадські організації, але оскільки тема досить чутлива, то широке обговорення доцільності цієї допомоги поширилось на депутатський корпус, чиновників…
Механізм надання фінансової підтримки громадським об’єднанням осіб з інвалідністю потребує перегляду й вдосконалення, особливо зважаючи на збільшення чисельності українців, постраждалих від повномасштабної війни, й тенденцію гуртування осіб з інвалідністю в об’єднання.
Тротуар для безпеки життя просять облаштувати у Хмельницькому на вулиці Будівельників незрячі, які там працюють і частина з яких мешкають у гуртожитку. Олена Серветник розповідає: тротуаром, який зараз є, вони не ходять, бо це – суцільні перешкоди.
Люди з інвалідністю ризикують замерзнути. Дніпровське підприємство українського товариства сліпих, яке зараз перетворилося на шелтер, потребує допомоги. Бо стовідостково залежить від електрики. Відключень світла люди з інвалідністю, особливо маломобільні, просто не витримують. А на підприємстві їх проживає близько 30 відсотків.
Дніпро. Як шелтер підприємство почало працювати з перших днів війни – з 25 лютого.
Спочатку сюди приймали виключно членів Українського товариства сліпих, але пізніше, коли кількість переселенців збільшилася – кожного…
Колись закінчив військове автомобільне училище, служив на Полтавщині, був начальником автотранспортної служби. А в 1973 році, після того, як втратив зір, переїхав до Вінниці та став керівником вінницького підприємства Українського товариства сліпих. До 2018 року, коли пішов на пенсію.
Дніпровське навчально-виробниче підприємство Українського товариства сліпих відновило роботу після декількох місяців перерви. У його роботі була перерва через початок повномасштабних бойових дій в Україні.
Із доцентів – у працівники кол-центру. Історія вінничанки, яка втратила зір та завдяки бажанню працювати і приносити користь суспільству, подолала складні обставини.