Незрячий адвокат зі Львова Андрій Стегніцький виграв суд проти «Укрзалізниці»: перевізник має переробити сторінку онлайн-замовлення квитків під потреби людей з вадами зору
Усе почалося з Форуму громадської організації незрячих юристів у Харкові в жовтні 2012 року. Андрій Стегніцький, як і більшість його учасників, їхав зі Львова до місця проведення заходу поїздом. І коли вирішив придбати квиток, зіштовхнувся з перешкодою.
У пошуках правди
Працюючи за комп’ютером, люди з вадами зору зазвичай використовують спеціальне програмне забезпечення, яке озвучує вголос звуковим синтезатором інформацію на екрані. Однак ця програма на сайті «Укрзалізниці» не змогла розрізнити, чи зайняті, чи вільні місця, бо вони позначені не текстом, а кольорами.
Інший недолік — на сайті не передбачена можливість замовити квиток за пільговою ціною для людей з інвалідністю. Фактично, людина має бронювати для себе місце за повну вартість, а тоді викуповувати зі знижкою в касі, пред’явивши посвідчення, що дає право на пільги. Вартість бронювання — 16 гривень. Іншими словами, за користування пільгами… потрібно платити.
На Форумі незрячих юристів учасники вирішили розв’язати цю проблему, оскільки вона порушує інтереси не однієї особи, а всіх людей з інвалідністю. «Ми обговорили цю справу колективно, але доручили її саме Андрію Стегніцькому. По–перше, через його професійні якості як адвоката, по–друге, через його навички користування комп’ютером. Колись він навіть тримав свій сайт. Для людини з порушеннями зору в нашій країні — це рідкість», — розповідає голова Харківської громадської організації незрячих юристів Олег Лепетюк.
Олег Лепетюк наголошує, що у Конвенції про права інвалідів iдеться про заохочення людей з інвалідністю до користування iнтернетом. У придбанні квитка онлайн вони зацікавлені як ніхто інший, тому що не потрібно їхати з дому та долати різні «побутові перешкоди», щоб дістатися каси.
Андрій Стегніцький спочатку звернувся до «Укрзалізниці» з проханням переробити сайт так, щоб на ньому замість виділення кольором були гіперпосилання, а також додати опції для купівлі квитка за пільговими цінами. Але реакції не було, точніше, як стверджує адвокат, лист із відповіддю він побачив лише на судовому засіданні. Від самого початку пан Стегніцький не претендував на жодну моральну компенсацію. Для нього це була справа принципу. «Цей позов стосувався прав усіх людей з інвалідністю. Як можна вимагати гроші, коли справа становить суспільний інтерес?» — запитує адвокат.
Одначе перемога в суді Стегніцькому дісталася не одразу. Довелося пройти через кілька кіл пекла — відмов і апеляцій. У січні 2013 року він оформив позов у Галицькому райсуді м. Львова. У березні вже отримує перше рішення — негативне. «Звісно, було боляче. Але я був упевнений у неправомірності ухваленого рішення, тому вирішив не здаватися», — розповідає адвокат.
Апеляційний суд Львівської області повертає справу до Галицького суду для ухвалення додаткового рішення. Однак повторний розгляд справи теж був негативним. Нарешті у жовтні Апеляційний суд стає на бік Андрія Стегніцького.
Рішення суду (Справа № 461/431/13 від 2 жовтня 2013 року) зобов’язало державне підприємство «Укрзалізниця» та державне підприємство «Головний інформаційно–обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» усунути недоліки на сайті «Укрзалізниці».
Зокрема, забезпечити можливість придбання пільгових квитків для людей з інвалідністю через сайт http://booking.uz.gov.ua. А також оформити сайт для придбання квитків з урахуванням потреб людей із порушенням зору таким чином, щоб текстом було підписано статус місць (вільне чи зайняте), аби програмне забезпечення для незрячого могло відображати дану інформацію вголос спеціальним звуковим синтезатором. «Укрзалізниця» оскаржувала це рішення у Верховному Суді, але його залишили без змін.
«Держава, ратифікувавши Конвенцію про права інвалідів, повинна не тільки сама дотримуватися її положень, а й впливати на комерційні структури, слідкувати за дотриманням усіх норм. Це дійсно великий крок вперед для дотримання прав людей з інвалідністю. Але й самі люди не повинні сидіти й чекати, коли держава вирішить всі їхні проблеми. Потрібно діяти», — переконаний Олег Лепетюк.
А віз донині там
Наразі сайт «Укрзалізниці» істотних змін не зазнав. Люди з інвалідністю й досі не можуть ним користуватися. Андрій Стегніцький нарікає: якщо рішення не виконають, доведеться досягати цього вже в судовому порядку, через прокуратуру. Тобто паперова епопея затягнеться ще надовго, перш ніж з’явиться реальний результат.
Водночас в «Укрзалізниці» повідомляють, що рішення вони виконуватимуть. Так, у відповіді на інформаційний запит зазначається, що «наразі в роботі знаходиться проект угоди між ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» та Навчально–інформаційним комп’ютерним центром Українського товариства сліпих (УТОС) про послуги щодо консультування стосовно доступності офіційних веб–ресурсів «Укрзалізниці» особам iз глибокими порушеннями зору».
Тож працівники УТОСу, протестувавши оновлений веб–ресурс «Укрзалізниці», підготують детальні рекомендації щодо удосконалення сайту. Враховуючи надані рекомендації, буде визначений термін виконання робіт iз модернізації сайту «Укрзалізниці» і тільки тоді розпочнеться «реальна» робота.
Директор УТОСу Сергій Васін підтвердив цю інформацію, повідомивши, що за їхньою участю було протестовано більшість сайтів міністерств. Також в «Укрзалізниці» стверджують, що всі роботи з модернізації будуть виконані за їхні власні кошти.
Крокуємо вперед?
«Користування iнтернетом для незрячих людей є одним із важливих елементів інформаційної доступності. По суті, це для них найшвидший і найдоступніший спосіб отримання інформації. Крім того, це засіб замовлення певних державних послуг, які дуже часто в інший спосіб для цих людей можуть бути недоступними», — коментує програмний директор Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Щербатюк.
Правозахисник зазначає, що в країнах Європи доступності сайтів приділяється чимало уваги, зокрема в багатьох із них є окремі законодавчі положення, які визначають доступність сайтів. Найчастіше ці положення базуються на ООНівських «Керівних принципах доступності змісту веб–сайтів» (WCAG).
Положення про інформаційну доступність, прописані Конвенцією про права інвалідів, тепер закріплені й в українському законодавстві. Зокрема, в урядовій постанові № 730 від 26 вересня 2013 р., згідно з якою інформація на офіційному сайті органу виконавчої влади повинна бути доступною для користувачів iз порушеннями зору та слуху. Так, постановою передбачено, що аудіо– та відеоматеріали повинні супроводжуватися еквівалентним текстом. Розмір шрифту тексту, за винятком титрів, повинен змінюватися в межах до 200 відсотків без використання допоміжних технологій та втрати інформаційного наповнення або функціональності офіційного веб–сайту.
Візуальне представлення тексту повинно мати коефіцієнт контрастності не менше 5:1.
На офіційному веб–сайті повинна бути реалізована зручна навігація за допомогою клавіатури комп’ютера.
За наявності значної кількості елементів, доступ до яких може бути ускладнений для користувачів з порушенням зору та слуху, рекомендується створити альтернативну версію офіційного веб–сайта з більш простою структурою. Для переходу до альтернативної версії веб–сайта на головній сторінці розміщується відповідне гіпертекстове посилання тощо.
«Постанова Кабінету Міністрів — досить позитивна ініціатива, яка дає певні законодавчі підстави вимагати забезпечення основних елементів доступності сайтів державних органів. І хоча в постанові прописані не всі керівні принципи ООН, однак уже й це є важливим кроком уперед», — наголошує пан Щербатюк.
Анна Якутенко, Центр інформації про права людини (для «УМ»)
Незрячий адвокат зі Львова Андрій Стегніцький виграв суд проти «Укрзалізниці»: перевізник має переробити сторінку онлайн-замовлення квитків під потреби людей з вадами зору
