Інклюзивне паркування: якими мають бути парковки для маломобільних груп населення?

Сьогодні добросовісного забудовника можна розпізнати за однією важливою деталлю – наявністю паркувальних місць поблизу будівлі. Найчастіше місця для автомобілів взагалі не проектуються. На етапі введення будинку в експлуатацію укладаються договори з найближчим ТРЦ щодо оренди паркомісць, незважаючи на те, що у самого центру цих місць недостатньо, пише заступник директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації Юрій Тацій.

Однак під час проектування стоянок допускається і інше поширене нехтування – ігнорування норм з інклюзивності.

Ось якими мають бути паркомісця для маломобільних верств населення відповідно до державних будівельних норм (ДБН В 2.2-40:2018):

• 10% місць на відкритих стоянках біля закладів обслуговування – для транспорту осіб з обмеженими можливостями. Їх треба обов’язково позначати піктограмами міжнародного символу доступності;
• паркомісця для людей з інвалідністю – не далі, ніж за 50 метрів від входу до будівлі;
• ширина такої автостоянки має складати 3,5 метра;
• розмір паркомісця, розташованого вздовж бордюру, повинен забезпечувати доступ до заднього відділення автомобіля для можливості використання пандусу чи підйомного пристрою;
• майданчики для висадки осіб з інвалідністю із транспорту слід обладнати на відстані не більше 50 метрів від входу до будівлі.

Тож раджу цікавитись виконанням забудовником цих норм. Адже ставлення до людей, які відносяться до категорії маломобільних, – це маркер цивілізованості та сучасності будівельної компанії. Якщо вона ігнорує вимоги інклюзивності, то з високою ймовірністю не виконає і інші важливі взяті на себе зобов’язання.