Колишній військовослужбовець звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із зміною групи інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, з урахуванням виплачених раніше сум.
Позивачеві було відмовлено, оскільки з дня первинного встановлення йому інвалідності до дня встановлення ІІ групи інвалідності минуло понад два роки.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував та задовольнив позов.
З метою усунення розбіжностей у тлумаченні п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Верховний Суд розглядав справу у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
За результатами розгляду справи Верховний Суд дійшов такого висновку:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв’язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені п. 4 ст. 16-3 цього Закону обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 1 січня 2014 року чи після).
Постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 (адміністративне провадження № К/9901/13038/20) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90425351.