Медіарегулятор і Офіс омбудсмана провели робочу зустріч із питань забезпечення доступу до медіасервісів людей з інвалідністю

Національна рада і представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських організацій, що діють у сфері захисту прав людей з інвалідністю, провели робочу зустріч для докладного визначення теперішньої ситуації і планування необхідних заходів із поліпшення доступу до інформації, що поширюється в медіа, людям з інвалідністю та людям, які мають особливі потреби. У медіарегуляторі цим питанням опікується членкиня Національної ради Тетяна Руденко.

Головна мета зустрічі – спільно з представниками профільних організацій визначити пріоритетні завдання щодо забезпечення доступності медіасервісів для осіб з інвалідністю.

Олександр Дяченко, керівник контрольно-аналітичного управління Національної ради, поінформував учасників про те, що Закон України «Про медіа» передбачає загальні вимоги до медіа, натомість регулятор спільно з органом співрегулювання має розробити відповідний план забезпечення доступності медіасервісів для осіб з інвалідністю.

З метою напрацювання плану дій наразі Національна рада проводить відповідні консультації з профільними організаціями і державними установами. Окрім експертизи, в основі документа, який створить медіарегулятор, будуть враховані вимоги Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року та Плану заходів на 2023 – 2024 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.

Закон передбачає чітку вимогу до суспільного мовника здійснювати адаптування програм за допомогою аудіоопису, субтитрування або перекладу на жестову мову. Обсяг таких програм має становити не менше як 5% обсягу добового мовлення телеканалів Національної суспільної телерадіокомпанії України у проміжках часу між 7 годиною та 22 годиною, крім часу, відведеного на аудіовізуальну комерційну інформацію.

Також законодавці, ухвалюючи новий закон, подбали про забезпечення прав людей, що мають вади слуху і зору, під час виборів і референдумів. Матеріали агітації в медіа повинні титруватися та/або перекладатися на українську жестову мову з метою забезпечення їх доступності для осіб з вадами зору чи слуху з урахуванням вимог, встановлених Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Таким чином, медіарегулятор розроблятиме відповідні вимоги, тому йому так необхідні консультації з експертами, громадськими організаціями, що працюють у сфері захисту людей з інвалідністю, людей, які мають особливі потреби, для належного отримання інформації, щоб якнайкраще врахувати всі проблеми і нюанси.

Органи співрегулювання, створення яких передбачає закон, уточнила Тетяна Руденко, будуть визначати для медіа кодекси (правила) і критерії до інформації. Саме органи співрегулювання у співпраці з медіарегулятором повинні розробити і цей План дій щодо забезпечення доступності сервісів для осіб з інвалідністю. Процес створення цих органів має розпочатися лише у вересні. Коли ж вони будуть створені та почнуть свою роботу, і розробка яких документів буде у них пріоритетною, наразі точно ніхто не скаже. Тому варто організаціям, які опікуються людьми з інвалідністю та людьми, що мають окремі потреби, активістам і експертам, працівникам Офісу омбудсмана продумати, яким має бути цей план. Треба заздалегідь провести спільну відповідну роботу, щоб до початку опрацювання цього питання органами співрегулювання до цього плану вже були напрацьовані певні підходи.

Загалом для людей, які мають вади слуху і зору або повністю не чують чи не бачать, використовуються такі форми адаптації інформації: приховане субтитрування, відкрите субтитрування, сурдопереклад (мова жестів), Audio Description (аудіоопис). На українському телебаченні в основному використовується субтитрування і сурдопереклад. Аналіз Національної ради засвідчує, що деякі місцеві й регіональні мовники забезпечують доступ для людей із порушенням слуху в такий спосіб:

• здійснюється субтитрування (під час трансляції звернення від Офісу Президента, щоденні звернення Президента України, голови РНБО тощо) – 3 компанії;
• здійснюється субтитрування (офіційні повідомлення влади усіх рівнів) – 14 компаній;
• супроводжуються жестовою мовою (офіційні повідомлення, звернення і виступи міського голови) – 3 компанії;
• здійснюється адаптування українською жестовою мовою прямих трансляцій заходів органів влади – 1 компанія;
• здійснюється субтитрування сповіщень ДСНС («Повітряна тривога») – 9 компаній;
• із сурдоперекладом і субтитруванням транслюються сповіщення ДСНС («Повітряна тривога») – 2 компанії;
• здійснюється субтитрування (стрічка новин, випуск новин, підсумковий блок новин тощо) – 13 компаній;
• супроводжується жестовою мовою випуск новин – 4 компанії;
• супроводжується жестовою мовою дитяча програма – 1 компанія.

В ефірі регіональних філій суспільного мовника жестовою мовою супроводжуються та (або) субтитруються випуски новин, офіційні повідомлення, звернення і виступи представників влади. Окремих технологій для людей з вадами зору, на кшталт Audio Description, на українському телебаченні досі немає.

Михайло Спасов, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів констатував, що Україна значно відстає від європейських країн у захисті прав людей з інвалідністю, людей, яким необхідні певні засоби, аби отримати інформацію з медіа. Він коротко розповів, які кроки робить держава для виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року» та ухваленої у квітні 2021 року «Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року». Звісно, повномасштабній роботі перешкоджають воєнні події в Україні, але її треба посилювати, адже це є одним із зобов’язань України як кандидата в члени ЄС.

Представники громадських організацій наголошували на тому, що варто зосереджуватися насамперед на виконанні пунктів Національного плану дій, адже в ньому йдеться і про забезпечення доступу до інформації. Також акцентували, що у світі вже створено дуже багато програм і технологій, які здатні забезпечувати потреби людей, які погано бачать або чують, чи зовсім позбавлені можливості у звичний спосіб отримувати інформацію медіа. Багато з таких організацій добре знають, як перенести такі програми на український ґрунт, але в цьому їм необхідна допомога і держави, і окремих донорів.

Також вони зазначали, що люди певних категорій, люди з інвалідністю особливо не потребують окремих програм про них. Звісно, цю тематику треба порушувати, розповідати, якою має бути комунікація, враховувати коректну термінологію, але найважливіше для них – саме забезпечення доступу до інформації. За даними державної статистики, до війни в Україні людей з інвалідністю налічувалося понад 2,7 мільйона. Людей з вадами зору і слуху, зареєстрованих в окремих організаціях, було понад 35 тисяч, наразі ця цифра зменшилася, бо багато людей виїхали з країни на час воєнних подій. Однак після війни, після пережитих трагедій, ця цифра значно збільшиться. Тому і держава, і громадянське суспільство зобов’язані звертати на це увагу і шукати шляхів для подолання проблем.

Учасники обговорення домовилися про регулярні зустрічі і спільну роботу в найближчий період для напрацювання плану дій та залучення міжнародних і українських донорів для його реалізації.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення