Що змінить міжнародна класифікація щодо інвалідності, яку планують ввести в Україні
За даними Мінсоцполітики, в Україні — 2,6 мільйона осіб з інвалідністю (6%). Досі у нас існує медична модель обмеження життєдіяльності, яка передбачає розподіл громадян на здорових і хворих. Роль держави — соціальні пільги та виплати, а хвороба залишається персональною проблемою людини. У світі ж понад 15 років тому запрацювала біопсихосоціальна модель, коли визначається не рівень захворюваності, а те, як можна допомогти людині. Йдеться про медикофізіологічну допомогу, доступність навколишнього середовища, працевлаштування, медико-соціальний супровід — тобто, треба допомогти людині бути максимально незалежною.
Таку систему збирається впроваджувати Міністерство охорони здоров’я України. Це тривала робота, у підсумку надання інвалідності та допомога базуватимуться на Міжнародній класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Її впровадження потребує міждисциплінарного підходу, спільно з Мінсоцполітики та Міносвіти, адже така робота передбачає допомогу в реабілітації за потребою, пошук зайнятості, психосоціальну підтримку.
«Основне — мотивувати самих людей до змін, змінити ставлення, як людей з інвалідністю до себе, так і суспільства, — говорить один із ініціаторів платформи Доступно.ua Дмитро Щебетюк. Спілкуємося з ним на Форумі інклюзивності, де він виступає одним із організаторів. — Сьогодні існує багато стереотипів. Зараз вже більше людей з інвалідністю виходять на вулиці, міста стали доступнішими — і тут багато залежить від місцевої влади. Вже створюється тренд доступності, інклюзивності, є достатньо критичної маси, щоб відбувалися зміни. Я часто подорожую й бачу, що є великі зрушення, але вони — доволі точкові, щоб бути дуже помітними. Думаю, через кілька років у нас стане набагато краще у плані інклюзивності та доступності».
«Інклюзивність — це доступність не лише фізична, а й через державні програми чи законодавство. А те, що існує нині, часто забороняє інклюзивність. Бо, наприклад, лікар може не дати дозволу людині з інвалідністю працювати через її діагноз, — звертає увагу в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. — Також проблемою є те, що наші МСЕК (медико-соціальні експертні комісії. — Ред.), які встановлюють інвалідність, буває, не правильно визначають групу, в комісіях є багато проблем із корупцією, нерозумінням, недотриманням правил. Тому ми говоримо про міжнародну класифікацію функціонування (МКФ), яка дозволяє, окрім обмежень, побачити в людині можливості. Тобто замість заборони створити умови, щоб можна було максимально функціонувати. Це революційний крок, бо ми будемо дивитися не на діагноз, а на рівень функціонування — щоб не лише надавати пільги, а допомогти людині і працювати, і переміщатися, і мати всі права, як інші громадяни. Нещодавно ми опублікували для громадського обговорення постанову, яка впроваджує МКФ. Це дуже великий документ, який ми переклали, завдяки Фонду родини Порошенків, українською мовою. Далі — через постанову Кабміну — сподіваємося на його визнання, а потім потрібно буде ним користуватися на всіх рівнях: від будівництва доступних закладів освіти до процесу визначення інвалідності для конкретної людини. Шлях довгий, бо в суспільстві мають статися значні зміни: суспільство має почати сприймати людей з інвалідністю, як всіх інших. Міжнародна класифікація функціонування буде включена до нашої системи е-health».
Оксана Миколюк, фото Миколи Тимченка