Виїзд за кордон: розширено права осіб з обмеженими можливостями

Як захистити людей, котрі потребують особливого догляду, від наслідків ракетного тероризму, пише «ZN.UA»

Вереснева постанова уряду нарешті врегулювала виїзд за кордон для осіб, котрі супроводжують людей з інвалідністю та осіб з обмеженими можливостями, а отже і в цьому аспекті наша країна ще трохи наблизилася до європейських правил та цінностей.

Ми розповімо, як розширення прав осіб з обмеженими можливостями здійснюється на практиці.

«Зелений коридор»

Права людини, і осіб з обмеженими можливостями (основоположним інструментом, який регулює ці питання, є Конвенція ООН 2006 року про права осіб з інвалідністю), зокрема, передбачають постійне реформування законодавства з метою допомоги незахищеним категоріям населення.

В умовах, безперечно, надзвичайно тяжкої ситуації в більшості населених пунктів України, коли люди звикають, швидше, до відсутності електроенергії, ніж до її наявності, коли немає ні води, ні Інтернету, а сходження на n-ний поверх (інколи, наприклад, 25-й) стає проблемою навіть для цілком дієздатних осіб, постанова Кабміну № 1044 від 10.09.2022 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України», яка набрала чинності 25 вересня, справді частково допомогла найбільш уразливим.

Адже зрозуміло, що людям, чиє здоров’я під питанням навіть у мирний час, мешкати в умовах вимушено обмежених благ цивілізації часто просто неможливо. Саме тому й постало питання тимчасового виїзду за кордон для тих, хто може собі це дозволити, спершись на свою рідню та її фінансові можливості.

Як це працює

Нюанс полягає в тому, що, оскільки певні категорії осіб фізично обмежені в самостійній життєдіяльності, часто надати їм допомогу можуть лише чоловіки. До речі, саме цим намагаються скористатися люди, котрі шукають будь-яку можливість для виїзду за межі України під час дії воєнного стану. Дуже сподіваємося, що організувати протиправну схему їм тут не вдасться. Тим більше що цьому не сприяють базові умови.

Ковальчук Віктор / УНІАН

Для супроводу осіб, які потребують постійного догляду, потрібні:

• підтвердження стану здоров’я людини, котра потребує опіки;
• підтвердження факту догляду за цією людиною;
• в окремих випадках — підтвердження факту реєстрації в одному житловому приміщенні. Зокрема, раніше при супроводі своїх батьків або батьків дружини «пропускним» документом було тільки підтвердження факту родинних відносин першого ступеня. Тепер вимоги трохи жорсткіші, потрібне також підтвердження спільної реєстрації в одному житловому приміщенні.

Закон часів «царя Гороха»

Ось що ще потрібно знати про документи для перетинання кордону, коли йдеться про чоловіків призовного віку, котрі супроводжують осіб з інвалідністю та осіб, що потребують постійного догляду, але не перебувають у першому ступені родинних відносин (тобто не своїх батьків, не батьків дружини, не дітей), інакше кажучи — про супровід родичів другого ступеня родинних відносин та інших осіб.

Раніше (до 25 вересня) для вирішення питання догляду-піклування і, відповідно, супровідного виїзду законодавчо було встановлено доволі абсурдну вимогу, яка полягає в тому, що надавати соціальні послуги на непрофесійній основі можуть лише громадяни, чий особистий дохід не перевищує певної межі. Сьогодні це близько 2400 грн на місяць.

Фактично опікун, щоб довести факт догляду, часто мусив сідати на шию держбюджетові й претендувати на певні (зовсім немалі) щомісячні виплати.

Тобто, якщо виникала життєва необхідність оформити факт догляду й виїзду за кордон, багато хто змушений був залишати роботу, зокрема й високооплачувану, і ставати утриманцем держави. Ідеться навіть про фізично здорових та працездатних людей.

Застаріла норма закону де-факто не втратила чинності, однак уже не є обов’язковою. Зараз норми закону прописані по-європейськи просто й чітко: звільнятися з роботи й «сідати» на соціалку більше не треба, доглядати має право навіть матеріально забезпечений опікун, який не претендує на допомогу держави.

Папери для виїзду

Їх усього два. Перший — це або документ, що підтверджує факт інвалідності 1-ї чи 2-ї групи (цим займаються медико-соціальні експертизи), або, що простіше й швидше, висновок лікарсько-консультаційної комісії при центрі первинної медико-санітарної допомоги.

Останнє — реально (звісно, за наявності підстав) оформлюється за один-два тижні. Процес охоплює кілька етапів: 1) звернення до сімейного лікаря; 2) висновок профільного (по конкретному захворюванні) лікаря; 3) засідання медкомісії, зазвичай із трьох людей.

Другий папір для виїзду, згідно із новою постановою уряду, — це підтвердження факту догляду.

Зараз довідки про догляд видаються впродовж п’яти днів після звернення заявника (опікуна) до відповідних владних структур — у районні виконавчі органи влади, сільські та міські ради.

Процедура звичайна. Приходить комісія, опитує сусідів і самих осіб, які потребують постійного догляду, вивчає документи й видає висновок у довільній, як зазначено в постанові, формі. Адже автори постанови, розуміючи терміновість і важливість саме осінньо-зимового аспекту питання для особливої категорії людей із обмеженими можливостями, максимально прискорили та спростили правила оформлення документів.

Ризики зловживань

Їх не стало більше. Думка, що саме постанова Кабміну № 1044 стосовно супроводу осіб із інвалідністю підвищує ризики зловживань у питаннях виїзду, — безпідставна.

Хоча, теоретично, ризики є завжди, адже ні для кого не секрет, що будь-який закон, навіть найсуворіший, безсилий перед людським фактором. Навіть могутні Сполучені Штати у 30-х роках минулого століття були практично безсилі в питаннях дотримання «сухого закону».

Тим більше що «прайси» за незаконний виїзд за кордон становлять від 500 до 8—9 тис. дол. Меню з «асортиментом» способів включає і фальшиві документи, і самодіяльні варіанти перетинання, і волонтерські схеми, і банальні хабарі.

Що стосується саме супроводу осіб, які потребують догляду, то практично всі, хто цього прагнув не з гуманних міркувань, зробили те, що хотіли, ще за старим законодавством.

Це вирішувалося так:

• звільнення з роботи (після цього мав минути певний період у кілька місяців);
• оформлення догляду «на непрофесійній основі» в органах соціального забезпечення, яке, по суті, полягало у формальному отриманні щомісячної соціальної допомоги від держави (причому раніше факт догляду і право на допомогу встановлювала не комісія, а лише один працівник соцзабезу);
• виїзд, часто — назавжди.

Тобто певною мірою законодавство навіть посилене в цьому болючому питанні, а перевірка реального факту догляду стала незрівнянно суворішою.

Фактично, опікунами, що претендують на виїзд для супроводу, залишилися лише ті, хто реально доглядає хворих і частково безпомічних та кому факт догляду потрібен лише для реалізації справжнього захисту прав осіб з інвалідністю та осіб, котрі потребують догляду.

Такі опікуни не захотіли свого часу звільнятися з роботи відповідно до абсурдних колишніх вимог. Не захотіли «доїти» державний бюджет і отримувати кошти, яких і соціально незахищеним категоріям населення завжди бракує, а зберегли свою роботу і своє бажання трудитися й платити податки саме в Україні.

Як полегшити переїзд

1. Передусім, одночасно зі зверненням у центр надання адміністративних послуг, інколи варто звернутися з відповідною заявою в обласний центр міграційної служби щодо критичного стану здоров’я особи з інвалідністю чи особи, котра потребує догляду.

Є величезна ймовірність, що закордонний паспорт (яких такі особи зазвичай не мають) буде оформлений із космічною швидкістю, яка багатократно перевищуватиме процес друкування навіть дорогого паспорта в терміновому варіанті.

2. При підготовці до виїзду зазвичай виникає безліч запитань.
Онлайн нескладно знайти телефони для консультацій Державної прикордонної служби України. Правда, те, що виключено в Європі, в Україні — майже правило. Із усіх контактів для консультацій прикордонних загонів актуальні й працюють практично цілодобово лише представники двох із п’яти областей, у яких розміщені пункти пропуску.

Чітко, як швейцарський годинник, консультували щодо законодавства про виїзд лише представники Волинського й Чернівецького прикордонних загонів. Іншим дзвонити — як горохом об стіну, тобто марно. Принаймні нам додзвонитися туди не вдалося — мовчать десятки телефонів, наданих як контактні.

3. Хоча шопінг «євроблях» давно скінчився і тижневих черг, які дивували тих-таки поляків, уже немає, однак залишилися черги багатогодинні. Зазвичай сім-вісім годин треба нудитися в очікуванні, звісно ж, у не зовсім цивілізованих умовах.

Тому перед виїздом не завадить (з урахуванням категорії осіб яких перевозять) отримати в Інтернеті інформацію, де черга менша.

Із повсякденної практики: прибуття на контрольно-пропускний пункт не о 8-9-й годині (чи пізніше), а, наприклад, на 6-ту годину ранку зазвичай скоротить час перебування в «тягнучці» принаймні втричі.

4. Потурбуйтеся про кошти на картці. Безготівкова гривня цілком згодиться як засіб розрахунку, доки ви не доберетеся до пункту призначення, навіть якщо в поїздці доведеться перетнути низку країн із різною офіційною валютою.

5. Обов’язково слід врахувати, що стражі правопорядку на кордоні радо (хоч і не завжди, але сподіватися на це точно не слід) перерахують вашу готівку на предмет ліміту вивезення-ввезення суми в еквіваленті 10 тис. євро. Адже ловити неуважних громадян завжди легше й приємніше, ніж справжніх контрабандистів.

Вадим Башта, Сергій Следзь