Боєць “десятки”, який втратив на війні ногу, служить у ТЦК (ВІДЕО)

На нулі перша зброя – це лопата. Так дні на фронті характеризує 26-річний калушанин Назар. Військовий відбивав атаки окупантів на Київщині та Донеччині у складі 10 гірсько-штурмової бригади. Рік тому отримав важке поранення – відірвало ногу. Після протезування та реабілітації продовжує службу в одному із ТЦК Івано-Франківської області, пише КУРС з посиланням на Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки.

Назар на війну пішов відразу після повномасштабного вторгнення. Тоді йому було 24 роки.

“Тоді була паніка, люди метушилися – магазини, продукти, не знали, на чому стоїмо. І я зрозумів, що в Україні біда. Ти й взяв і пішов, просто мовчки”, – пригадує боєць.

Військовий відбивав атаки окупантів на Київщині. Після звільнення Київщини у складі 10 гірсько-штурмової бригади воював на Донеччині.

“На Донбасі почались наші перші втрати. І тоді ми зрозуміли, що не так все просто. Пішли перші сльози, перші відправки додому. Перше правило на Донбасі – копати. Вище голови копаєш, щоб лишитися живим”, – пригадує Назар.

У травні минулого року захисник отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу.

“Я три кроки не добіг до бліндажа – відірвало ногу. Права – посічена з осколками. Я – 300, перев’язую турнікетом. Далі вже чекав евакуацію. Обстріл продовжувався десь пів години, потім вже забрали”, – розповів Назар.

Він пригадує, що операції були дуже болючі, інколи хірургічне втручання робили навіть без наркозу. Медикам вдалося зберегти бійцю коліно. Назара визначили обмежено придатним до військової служби.

“Це боляче. Після того як ти це все пережив, і в тебе просто плюються. І кажуть, що ти не йдеш воювати: “Чого ти тут стоїш, такий-сякий?!”. Я просто мовчу. Мені немає шо сказати, – розповідає Назар. – Треба йти на війну. Люди бояться зараз, ненавидять нас. Нас проклинають (будемо говорити, як є). І я нікого не заставляю, але просто інколи з ними говорю і даю розуміння: якщо ми не підемо, то ми просто пропадемо. Нас просто знищать”.

Марія Гаврилюк