Михайло Рябошапка, який є інвалідом з дитинства (захворювання ДЦП), зараз проживає у селі Воронів Івано-Франківської області, Городенківського району, куди переїхав разом з мамою сім років тому. Раніше вони жили на Рівненщині у місті Вараш (Кузнєцовську). Після переїзду в місті Городенка Михайло Рябошапка створив громадську організацію «Едельвейс» – клуб спілкування для людей з обмеженими можливостями, який існує вісім місяців і наразі об’єднує 19 осіб. У серпні учасники клубу здійснили поїздку у християнський табір, у вересні планують поїздку у Карпати. В клуб приходять ті, які мають бажання спілкуватися з людьми з обмеженими можливостями і допомагати їм.
Про це Михайло Рябошапка розповів кореспонденту IA ZIK.
Члени клубу збираються в районній міській бібліотеці Городенки, що на вул. Богуна, двічі на місяць. Спілкуються, займаються творчістю, нещодавно брали участь в обласній спортивній олімпіаді для людей з обмеженими можливостями, що проходила в Івано-Франківську. Сприяє роботі цієї громадської організації перший заступник голови районної держадміністрації Городенки Жичицький Роман.
«Запрошуємо усіх бажаючих, хто хоче з нами спілкуватися, допомагати, був би радий, якби до нас приїжджали люди з інших областей», – сказав Михайло Рябошапка. За його словами, у грудні вони планують проводити районний фестиваль «Повір у себе» для людей з обмеженими фізичними можливостями, і Михайло закликає людей з інших областей взяти в ньому участь.
Середню освіту Михайло здобув у Кузнєцовській СШ №3, після школи поступив у Всеукраїнський реабілітаційний центр у Лютіжі, де навчався на спеціальності, пов’язаній з роботою за комп’ютером. Після закінчення працював два роки на одній фірмі на Рівненщині. Потім почалися проблеми зі здоров’ям, лікування, переніс 10 операцій. У 2011 році з мамою переїхав на Івано-Франківщину, батьківщину його матері. «Ми хотіли мати свій будинок, ця місцевість, природа мені дуже сподобалася. Не жалію, що сюди переїхав. Після переїзду не мав, щоправда, тут з ким спілкуватись, тому і створив громадську організацію», – зазначив Михайло, і додав, що вже мав досвід громадської роботи у Кузнєцовську.
«Зараз зі здоров’я трохи краще, але коли погода змінюється, то починають крутити ноги», – каже Михайло. Було б добре поїхати в санаторій, але Михайло зазначив, що стоїть у черзі на путівку вже 5 років, але досі її не може отримати. А на мінімальний розмір пенсії, яку виплачує таким людям держава, не полікуєшся, на неї вижити зараз практично неможливо.
«Хотілося, щоб наша держава більше думала про таких людей, як ми. Розумію, що зараз вся увага йде на тих, хто постраждав в АТО. Але хочеться, щоб і про нас не забували. Ми також люди, і хочемо жити та спілкуватися один з одним», – сказав Михайло Рябошапка.