“Йшов воювати, а не відсиджуватися”. Історія механіка з Буковини, який втратив ногу на війні й служить в ТЦК (ФОТО, ВІДЕО)

Військовий Валентин Фіщук. Фото: Суспільне Чернівці

47-річний військовий з Хотина Чернівецької області Валентин Фіщук торік у квітні пішов на фронт добровольцем. Бойового досвіду не мав, а оскільки раніше працював механіком, його направили служити в ремонтній бригаді. Звідти чоловік самостійно перевівся у бойовий підрозділ, бо хотів воювати, а не бути в тилу, інформує Суспільне.

25 серпня під час оборони траси Бахмут-Соледар Валентин втратив ногу. Бійця протезували у США, опісля визнали обмежено придатним. Наразі чоловік служить у центрі комплектування, бо з протезом не може працювати механіком. Також розуміє, що військовим на фронті потрібне підсилення.

Обманув дружину, щоб піти до війська

До повномасштабного вторгнення Валентин Фіщук понад десять років працював механіком в автосервісі. Торік наприкінці квітня він добровольцем звернувся у військкомат. Щоб долучитися до війська, сказав дружині, що отримав повістку.

“Характер маю такий, що не можу бути осторонь. Я ж теж маю доньку 14 років, а вже як отримав поранення, то народилася ще одна дочка. Тобто дружину я залишив вагітною. Вона не хотіла, щоб я йшов. Казала: “Якщо підеш, то розлучаюся, а тоді собі йди воюй”. Довелося обманути”.

Спочатку Валентин проходив військові навчання. Разом з ним там були військові з Запоріжжя та східних регіонів країни. Згодом його направили служити в Суми у складі ремонтної бригади. Це не був бойовий підрозділ, тому військовий вирішив перевестися.

“Тоді Охтирку бомбили й розбили там військову частину. Я тоді ремонтував техніку. Але я не прийшов там в тилу відсиджуватися, тому написав рапорт про переведення. Я машини вдома робив, а туди йшов воювати”.

Командування перевело Валентина в 93-тю бригаду “Холодний Яр”, яка виконувала завдання у гарячих точках. У його взводі служили учасники АТО – вони поділилися з чоловіком своїм бойовим досвідом. За оборону Соледара у грудні 2022 року Фіщук отримав нагороду “За захист Вітчизни”. Багато побратимів Валентина отримали цю нагороду посмертно.

Валентин Фіщук у бойовому спорядженні. Фото з його архіву.

Обороняв трасу Бахмут-Соледар

На День незалежності України усі військові були напоготові тримати позиції на трасі Бахмут-Соледар під час наступу російської армії. Однак активні бойові дії почалися зранку наступного дня – російські військові декілька разів розпочинали штурм.

Під час другого штурму проти українських бійців почали використовувати заборонену зброю. Фіщук каже, атаку вдалося відбити завдяки вогневій підтримці з “Градів” – це допомогло врятувати життя бійців.

“На вечір нам передали, що знову лізуть. І відразу почалися обстріли газом та фосфором. Ми відбивалися. Я мав змінити позицію і сісти за кулемет, але я до нього не добіг, бо отримав поранення. Побратими зрозуміли, що кулемет не працює. Вони на ношах затягнули мене в окоп”.

Під час того бою було багато загиблих та поранених бійців. Валентина відвезли до госпіталю. Внаслідок поранення він втратив ногу, тому йому запропонували протезуватися. Вирішив робити це за кордоном.

“Я тоді не зустрічав, щоб дуже багато людей на протезах ходили. Я чомусь захотів за кордоном. Тут у Сваляві теж протезують, але в Америку возять, щоб людина відпочила від війни та цих тривог, реабілітувалася. Коли після госпіталів я приїхав додому, то ще дуже довго не спав”.

Фіщук у протезі. Фото з його архіву.

У США Валентину зробили три протези. Також возили у різні штати, щоб бійці вчилися ходити на різних місцевостях: між кущів, каміння, піску поблизу океану. Останній протез чоловіку виготовили в Україні – на ньому зараз вчиться ходити.

Валентин Фіщук під час реабілітації в США. Фото: Валентин Фіщук

Визнали обмежено придатним

Оскільки Валентин попри поранення зберіг суглоб, військово-лікарська комісія визнала його обмежено придатним до служби. Тобто чоловік не може виконувати завдання у бойовій бригаді, втім може служити в тилу. Через протез Валентин не може повернутися на попередню роботу механіка, тому залишився працювати у центрі комплектування.

“З моєю ногою механіком на протезі буду дуже важко працювати. А тут, як-не-як, стабільна зарплата. Виходимо й перевіряємо документи у людей: перебувають вони на обліку чи ні. Хто не перебуває, тому даємо повістки. Розумію, що теж хотів би, аби мене хтось замінив, щоб хоча б тиждень відпочити від нульової позиції”.

Валентин Фіщук під час реабілітації в США. Фото: Валентин Фіщук

Валентин досі не звик до протеза. За день на роботі у нього починає боліти нога: чим ближче до вечора, тим важче ходити. Це помітно також по ходьбі, бо чоловік починає кульгати.

“До обіду я протеза взагалі не відчуваю, ходжу як на своїх ногах. Опісля нога трохи зсихається й протез не щільно прилягає до ноги. Буває, вночі прокидаєшся в туалет і з незвички забуваєш, що немає ноги, й можеш впасти. Дружина мене налаштовує, що треба звикнути; добре, що вижив. Я не впадав у паніку. Товариш, з яким я був в Америці, то хотів накласти на себе руки: для нього – немає ноги, це вже все”.

Наразі Валентин продовжує звикати до протеза. Також наприкінці листопада знову поїде на реабілітацію.

Маргарита Олійник, Вікторія Дмитрієва