INVAK.INFO – інформаційне агентство – портал людей з інвалідністю – Новини про події, акції і заходи у сфері інвалідного руху, інформація про інвалідні організації, останні конкурси, гранти, різні способи реабілітації інвалідів, база даних нормативних документів
Новини про події, акції та заходи у сфері інвалідного руху, інформація про інвалідні організації, останні конкурси, гранти, різні способи реабілітації людей з інвалідністю, база даних нормативних документів.
Після тяжкої травми Володимир Шульга, котрий більшість життя пропрацював учителем фізкультури, три роки був прикутий до ліжка. Лікарі не давали втішних прогнозів, але спорт, воля до перемоги допомогли йому виборсатися з абсолютно безнадійної ситуації. Саме тоді у Володимира Івановича й закралась думка організувати для дітей з інвалідністю Козятинського району спортивний клуб «Повір у себе». За 11 років існування були серед вихованців і справжні самородки.
— Даю Марії Шпатківській залізну чотирикілограмову кулю, показую рух, котрий потрібно виконувати, а вона тільки хоп — і другий дорослий розряд. І це в 11 років, уявляєте? Нині вона майстер спорту, член збірної України, штовхає ядро, диск, спис. Навчається у Вінницькому педагогічному університеті і паралельно тренується — готується до виступу на цьогорічних Паралімпійських іграх у Японії.
А три роки тому з ініціативи місцевої влади при Козятинській дитячо-юнацькій спортивній школі розпочало роботу відділення з легкої атлетики для дітей з інвалідністю, де Володимир Шульга працює тренером.
— Беру всіх охочих, а тоді дивлюсь, у кого до чого є здібності. Інна Гречана не чує, але чудово грає у настільний теніс. Данило Годлевський — чотириразовий чемпіон України з легкої атлетики, але, як виявилось, має також усі задатки стати найкращим у настільному тенісі. Незрячий Сашко Плахотнюк шість років займався штовханням ядра, та воно йому ніяк не давалось. Нині хлопець чудово жме штангу лежачи. У Лізи Костюк нема кисті, а вона після двох років занять чотири рази ставала призеркою чемпіонату області.
А оце якось зустрів на вулиці юнака на протезі. Запропонував йому спробувати свої сили з метання диска, ядра. Він погодився. Якщо людина хоче тренуватись, то результати обов’язково будуть. На двох чемпіонатах області з інваспорту мої діти фактично всі стали призерами, а двоє навіть чемпіонами.
І ще одне. Виявляється, спортивний клуб «Повір у себе» всі ці роки не мав свого приміщення. Так само, як не має власного прихистку (у це важко повірити, але факт) і районна ДЮСШ. Відтак усім спортивним тренерам Козятинського району, зокрема й Володимиру Шульзі, доводилось проситися займатись у школі, профтехучилищі, локомотивному депо, поліції, податковій — там, де є спортивні зали. Втім, нарешті для спортклубу «Повір у себе» мандри по чужих кутках скінчились. Громадська організація отримала дах над головою, а Володимир Шульга — цілу купу приємних клопотів, пов’язаних із розбудовою приміщення.
— Вірю, що світ не без добрих людей. Адже кожен має право на здорове повноцінне життя. Тим більше що чимало хвороб піддаються лікуванню. А ще мрію підготувати спортсменів, які якісно виступали б на Паралімпійських іграх.
Хто б міг подумати, що у цьому звичайному непримітному чоловікові може таїтись така цілеспрямованість, наполегливість, безмежна сила волі й характеру? А ще доброта й любов до ближніх, бажання допомогти і вселити віру у власні сили.
Залишити відповідь