Це – село Зачепилівка. Тут мешкає Микола Тристан. Тридцять років тому, коли йому було 23, він потрапив в аварію і травмував руку. Її ампутували. «Прийшов час пообідати, захотів посмажити картоплю. Взяв картоплину, а як її чистити? Тоді була перша проблема. Та до вечора придумав», – говорить Микола Тристан, який ремонтує машини.
Після аварії, каже, надію на життя не втратив – почав ремонтувати машини. «Купив друг машину. Поїздив на тій машині, почала вона розпадатися, і так займатися почали з другом, разом, удвох», – говорить Микола Тристан, який ремонтує машини.
У цій майстерні пан Микола працює дванадцять годин на добу. Працює болгаркою. Робити латки для машин. У вільний час допомагає сусідам. Ось – заклеює камеру велосипеда. «Зачищається місце, де дірка. Тепер клеїмо. І ось так, обережно», – говорить Микола Тристан.
Андрій Коніченко знайомий з Миколою п’ятнадцять років. «Про нього легенди ходять: дуже гарний фахівець, робить все занадто ідеально. Показую ті речі, що він рихтує, то всі не вірять», – говорить Андрій Коніченко, знайомий Миколи.
Наразі у планах Миколи Володимировича відреставрувати власного «Москвича», якому 66 років. «Все залежить від того, що ось тут робиться. Якщо над всім думати, то можна скласти лапки», – говорить Микола Тристан, який ремонтує машини.
Автор сюжету: Ірина Давва