Реабілітація досвідом. На Львівщині, в одному з реабілітаційних центрів, психологічну допомогу пораненим воїнам надає колишній військовий льотчик, який на початку бойових дій на українському сході зазнав тяжкого поранення та опинився на інвалідному візку. Переживши кожен етап відновлення, нині своїм досвідом успішно ділиться з іншими бійцями. Як військовий став психологом та чи є різниця між цивільним фахівцем, у пацієнтів-бійців – дізнавалася журналістка “5 каналу” Марта Шикула.
Біля реабілітаційного центру бійці з ампутованими кінцівками за цигаркою обговорюють життя та плани на майбутнє. Серед них, в інвалідному візку, Сергій Тітаренко – колишній військовий льотчик, а нині психолог центру реабілітації.
Далі розмови продовжуються в кабінеті психолога. Деякі деталі інтер’єру нагадують армійський кабінет. Тут можна не лише розмовляти, а й грати у настільні ігри, малювати та навіть плакати. Як до побратима, поділитися наболілим, прийшов Олександр, боєць 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
“Військова людина відчуває військову людину з пів слова. Особливо, коли людина на собі це все відчула, побачила, відчула, тобто це не передається словами, це ж все потрібно бачити відчувати і бути присутній там же”, – розповідає військовослужбовець ЗСУ Олександр Сон.
Олександр втратив ліву руку в боях за Луганщину, повернутися до нормального життя нині йому допомагає Сергій.
Психолог Сергій Тітаренко у 2014 пережив те саме, що нині переживають воїни, які повертаються з війни. Тоді, під час бойового завдання поблизу Слов’янська, рашистська ракета поцілила в український гелікоптер Мі-24. Вертоліт упав із висоти 100 метрів та загорівся. Сергій дивом залишився живим. Після тяжкого поранення може пересуватися на візку.
Колишній військовий льотчик розповідає, до життя його повернули довгі розмови з психологом. Сергій зізнається, душевна реабілітація тривала довше, аніж фізична.
“Той, хто йшов на війну, той приходить з війни іншою людиною. Вони можуть говорити не вибираючи слова, я ж теж цією мовою спілкувався, не так давно, і, відповідно, ми можемо використовувати гостре слово. Ми можемо назвати один одного не зовсім зручними словами. От, наприклад, ми з друзями можемо говорити – от зібралися там “калічі”. Це збоку не окей, але ми можемо собі це дозволити”, – розповідає психолог, демобілізований військовослужбовець ЗСУ Сергій Тітаренко.
Найважливіше у післявоєнному відновленні – психологічна реабілітація, каже Сергій. Переживши кожен етап на собі, вирішив, що хоче допомагати іншим. Для цього закінчив спеціальні курси та здобув освіту психолога.
“Певні дисфункції, які виникають з пораненнями, вони мають інтимний характер. А як можна поставити людині питання інтимного характеру, яка не має жодних фундаменту для того, щоб про це говорити, не те що як там з цим справлятися”, – каже психолог, демобілізований військовослужбовець ЗСУ Сергій Тітаренко.
Сергій добре знає, що таке армія, війна та обстріли. Його пацієнти вважають, допомогти постраждалим у боях воїнам легше психологу з досвідом бойових дій, ніж цивільному фахівцю.
“Приходив до психолога, це було так – сидиш розказуєш психологу, починаєш плакати, ці всі моменти, як виговорюєшся. А вона сидить, киває, киває, а зрозуміти, як це все було – вона не має”, – каже Сергій Пасечник, військовослужбовець ЗСУ.
Бійці, які повернулися з війни, зазвичай звертаюся по психологічну допомогу неохоче. Тих, хто наважується ділитися пережитим, небагато. Але військовий-психолог вважає: психологічна реабілітація – основа післявоєнного відновлення.
Марта Шикула, Євген Радіон, Львівська область