Єдина в Україні. У Вінницькій області акушер-гінеколог на візку лікує безпліддя

15.02.2018 — Лікар, яку ладні носити на руках – у прямому й переносному сенсі. Подібної в Україні немає. Вона допомогла з’явитися на світ сотні дітлахам, хоча має свої особливості – не з приємних…. Ця гінеколог-акушер – на візку.

Валентина Пугач працює на Вінниччині у Військовому санаторію курортного містечка Хмільник. На прийом до неї щодня йдуть десятки нових пацієнток. Мало хто з них знає, хто вона. Що зради неї тут кардинально переобладнали приміщення, поверх під кабінет, розміщення апаратури, вхід.

От і сьогодні, як і завжди, прийом триває з 8-ї ранку. На хвилинку до кабінету №10 забігає 9-річна Каріна. Похвалитися новими досягненнями. Поки у школі карантин, вивчає малюнок на піску.

Наталія, мама дівчинки, зауважує, у цей кабінет навідується вже 15 років. До цього довго не могла завагітніти. Та якось сусідка тітка Надія порадила.

«Сказала, я тебе познайомлю з Валентиною Семенівною. І побачиш, все буде добре Наприкінці першого лікувального курсу вже була вагітна. Першій дочці Катерині 14. А потім з’явилася на світ і Каріна. Я дуже була тоді щаслива», – пригадує мама дівчинки Наталія Мора.

Серед пацієнтів Валентини Семенівни – її колеги.

«Завдяки їй і Господу Богу у мене є двоє чудових діточок. Ось вони, погодки 9-річний Іван та 8-річна Марійка», – показує фото дітей журналісту Вінниця.info медична сестра Олена Вариковська.

За 19 років, які Валентина Семенівна працює у санаторії, на світ з’явився не один десяток маленьких українців. Осінь 1991-го кардинально змінила ї життя – впала з горіха…

«Травма хребта сталася», – зітхає Валентина Пугач.

Лікар й досі стримано згадує той період. Говорити про те, що більше сама не стане на ноги, тоді їй ніхто не наважився. Про все Валентина зрозуміла сама. Через рік, коли пройшла реабілітаційний період, твердо вирішила, вже у візку.

«Життя продовжується. Вирішила, що дома я однозначно сидіти не буду. Я собі установила такий випробувальний термін, чи зможу я працювати, чи ні? Трошки було страшнувато починати працювати на візку. І я вирішила, якщо люди будуть не дуже мене сприймати, нормально у цьому відношенні, то… напевно я не зможу працювати», – продовжує лікар.

Колеги її підтримали. З другого поверху, де розміщувався кабінет гінеколога, перевели на перший.

«Її носили на руках на другий поверх. Це було незручно. Але так, як Валентина показала професіоналізм, вона не лише прекрасний лікар, колега й просто людина, керівництво пішло на зустріч. Кабінет переобладнали так, щоб було зручно пересуватися», – пояснила Ірина Сивак – завідувач лікувальним корпусом Хмільникського військового санаторію.

Працівники санаторію також зауважують, Валентина Семенівна дуже самостійна.

«Вона сама собі заїжджає, виїжджає. Ніколи не просить, що відкрийте мені двері. Знаєте, вона така сильна жінка. Не пала духом після того трагічного випадку. Саша, її чоловік, дуже добрий. Такий, знаєте, це треба ще мати,… бо зазвичай, коли жінка-інвалід, її чоловіки кидають. А він так до неї гарно відноситься – аж плакати хочеться. Береже її», – каже медсестра Надія Чорна.

До своєї відмінності Валентина Семенівна звикла.

«Ніхто не замічає, що я на візку. І я сама перестала помічати. І з головою поринула в роботу», – посміхається.

Валентина Семенівна себе називає багатодітною мамою. Через стан здоров’я своїх малюків немає. Та до кожного, якому допомогла з’явитися на світ, ставиться, як до рідного. Інколи балує дарунками.

«А знаєте, про що мріє сама Валентина Семенівна? Про УЗД-апарат в кабінеті. Лікарня поки не може собі цього дозволити. На жаль. Але, ми всі сподіваємося, що це колись станеться», – зауважують колеги.

Вінниця.info