Принцип доступності очима експертів

Принцип доступності очима експертів ДОЛИНА БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ ДОСТУПНІСТЬ СЕМІНАР ІНВАЛІДНІСТЬ

29 травня в Долині відбувся семінар із забезпечення реалізації одного із принципів верховенства права в Україні, а саме принципу доступності.

Семінар був організований та проведений за участі Петра Поліщука, представника ООН в Україні, радника Рівнянського міського голови з питань доступності, Олесі Перепеченко, керівника Всеукраїнської ГС «Сучасний погляд» та Василя Гошовського, вчителя Вигодського навчально-реабілітаційного центру. В семінарі взяли участь депутати та працівники Долинської міської ради, управління освіти, молоді та спорту РДА, представники всіх долинських шкіл, центральної районної лікарні, підприємці, працівники крупних торгових центрів міста, банківських установ та національної поліції.

Міський голова Володимир Гаразд у вступному вітальному слові наголосив, що в період, коли в місті планується та реалізується ряд інфраструктурних проектів, якісна оцінка експертів в плані доступності стане предметом для обговорення та запровадження нових форм, а саме для маломобільних груп населення та людей з інвалідністю. Цей семінар є дуже вчасним, актуальним і доречним для втілення безбар’єрності у місті.

Учасники семінару ознайомилися із презентаціями вже існуючих архітектурних пропозицій щодо забезпечення доступності осіб до об’єктів на території міста та громадських закладів, зокрема шкіл, лікарень, вокзалів, автобусних зупинок та інших об’єктів.

Після презентацій експерти ознайомилися із інфраструктурою Долини, щоб оцінити сучасний стан доступності для незрячих громадян та дати свої конструктивні пропозиції.

–Лесю Миколаївно, розкажіть, з якими першочерговими проблемами зустрічаються люди з інвалідністю? На що необхідно звернути особливу увагу?

–Найголовнішою умовою повноцінного життя, перш за все, є доступна інфраструктура міста. В Україні для незрячих і людей, які користуються візком, досі залишаються закритими більшість громадських місць, що унеможливлює або ж ускладнює доступ до соціальних і медичних послуг, а також широку участь в громадському та культурному житті. Необхідно виявити і подолати соціальні, правові, економічні, політичні та екологічні бар’єри для повної реалізації прав всіх людей з інвалідністю.

Останнім часом набудували багато пандусів. Але тільки низький відсоток з них – правильні. На складний пандус візочник не заїде. Нам дуже заважають металічні пандуси, які є в нас у Києві, бо вони не під кожний візок підійдуть, а незряча чи слабозора людина може на такому пандусі перечепитися за металеві кутники і впасти. Для людей з порушеннями зору чи слуху робиться менше. Про наші проблеми менше знають і менше орієнтуються, що нам потрібно. Можна зробити звукові маячки. Щодо тактильної плитки для незрячих людей, то ми розуміємо, що вона коштує дорого, але ж і допомагає незрячим відчути ногами і тростинкою, де починається небезпечна зона – бордюр, сходи вверх.

Серед лідерів за недоступністю у будь-якому місті є громадський транспорт. Високі сходи та відсутність спеціально відведеного місця для інвалідного візка у тролейбусах і маршрутках створюють великі незручності. Заміна старих автобусів на нові великогабаритні мала б відбуватися з урахуванням потреб інвалідів, на маршруті обов’язково має бути 2-3 автобуси, які обладнані пандусами. Хоч пандуси має лише половина автобусів, проте всі вони повинні бути з низькою підлогою.

У містах є безліч споруд, до яких ведуть стрімкі сходи. Для того, щоб потрапити всередину, людині з обмеженими фізичними можливостями необхідно подолати цілу смугу перешкод. А для когось – можливо, перебороти внутрішній дискомфорт, попросити про допомогу. Звісно, можна знайти будівлі з пандусами, але вони часто не відповідають елементарним нормам безпеки. Проїхавшись по двох вузьких бетонних смужках, можна серйозно травмуватися: один необережний рух – і додаткове каліцтво забезпечене.

– Які місця найбільше потребують реконструкції?

-Об’єктами дослідження є місця першочергового значення: заклади медичної і соціальної сфери та дорожньо-вулична мережа міст, переважна більшість яких виявилися недоступними для маломобільних груп населення взагалі або доступними лише умовно. Умовна доступність може бути ще нижчою, якщо зважити на детальне дослідження відповідності державним будівельним нормам при облаштуванні місць паркування автомобілів, з’їздів, проїздів до будівель, співвідношення ширини проходів та дверей ширині інвалідного візка, обладнання у приміщеннях туалетів до потреб осіб з інвалідністю, технічних характеристик виконаних пандусів тощо.

На жаль, в більшості міст при проведенні робіт з реконструкції вулично-дорожньої мережі не приживаються заходи щодо створення умов для зручного та безперешкодного переміщення людей на інвалідних візках та маломобільних груп населення.

– Петре Степановичу, Ви здійснили екскурсію містом. Чи спостерігаються у нас перспективні зрушення щодо врахування потреб осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення?

– Долина – доволі комфортне та безпечне місто для життя і роботи. Як ми побачили, воно дає безліч можливостей для розвитку. Незважаючи на інвалідний візок, люди з особливими потребами у вашому місті все-таки можуть жити повноцінним життям, на яке мають право. Вони розумні, талановиті, перспективні, прагнуть здобувати освіту, працювати й відпочивати. Найголовнішою умовою такою повноцінного життя, перш за все, є доступна інфраструктура міста. А Долина її більшою мірою має. Ви на шляху до цього. Звісно, ми не побували у всіх місцях, однак можемо зробити певні висновки. Нам сподобався безпечний піднятий перехід та встановлений пандус біля дитячого садочку «Сонечко», біля музею та чимало іншого.

Тішить, що є чітка позиція міської влади. Але я завжди наголошую: де є активна позиція влади і громади, там завжди відбуваються зміни. Дехто зі здорових громадян починає розуміти, що є люди, яким не потрібна допомога чи жалість, а лише елементарна доступна інфраструктура. Часто таким людям пропонують свої послуги ті, хто може забезпечити більш-менш доступність до об’єктів у місті. Спочатку потрібно створити умови, щоб людина взагалі змогла потрапила на вулицю. Зазвичай, на цьому все і закінчується. Хоча є й позитивні приклади створення доступної інфраструктури у містах. Тому, сподіваюсь, у вашому місті згодом ми також побачимо важливі і такі потрібні зміни.

Тетяна Головчин

Долинська міська рада Офіційний сайт

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*