Сергій Гарбуз працював зварником у Хотині. Навесні 2023 року по дорозі на роботу отримав повістку. Воював у складі 82-ї десантно-штурмової бригади на Запорізькому напрямку. Торік восени отримав поранення, і як наслідок втратив праву ногу.
«Прилетіло і відірвало все. Турнікети поклав, тому що далеко вертатись треба було. Нас там була ціла рота, всі “трьохсоті”, лише я тяжкий був. Спочатку не розумів нічого. Хотів встати, але коли поглянув, ноги вже немає», – пригадує військовослужбовець.
Через сильні обстріли Сергія не одразу забрали з поля бою.
«Мене виносили 12 годин. Увесь цей час я був при свідомості, нічого не хотілося, лише пити. Мене несли десь 8 кілометрів. Я дуже вдячний, що за мною повернулися, тим восьми хлопцям», – говорить буковинець.
Лікувався Сергій у лікарнях Запоріжжя та Кропивницького. Нині реабілітацію проходить у Вашківецькій лікарні.
«Я дуже довго чекав на протез. Навіть на навчальний протез чекав чотири з половиною місяці. Але ж до нього треба і звикнути, бо тисне, гризе, болить, але всі ми хочемо ходити. Мені найважче було через те, що нікуди не міг вийти: або на колясці, або на костилях. Коли дали той навчальний дубовий протез, то я в перший день сів на велосипед, бо я дуже хотів ходити, а якщо є бажання – ходити будеш», – переконаний захисник.
Сергій й досі відчуває біль в нозі, яку втратив рік тому.
«Уночі, коли прокидаєшся, треба стати на цю ногу, а її немає, хоча в підсвідомості в мене ще є та нога, і я падаю. Тут малий прибіг і каже: “тато, що?”. Я кажу, що впав. Він мені: “а ти розвертайся тою ногою до краю, щоб вставити на здорову ногу”. Ну я його і послухав», – додає Сергій Гарбуз.
