Громадські активісти перевірили доступність західноукраїнських судів для інвалідів. Результати невтішні

1 12 4-009 2. доступності, інвалідів

  1 12 4-009 1Чи доступне правосуддя в Україні для людей з обмеженими можливостями? З’ясувати це питання мав на меті спеціальних моніторинг, який проводився в Західній Україні з грудня 2012 по квітень 2013 року Регіональним громадським благодійним фондом «Право і демократія» в рамках проекту «Покращення рівня доступності до правосуддя осіб з особливими фізичними потребами», що реалізується в Україні за підтримки програми посольства Королівства Нідерланди в Україні МАТРА.

Результати моніторингу були презентовані 10 червня представниками та партнерами фонду в ході засідання прес-клубу «Вектор» м. Івано-Франківськ. «Питання доступності судів постало в 2000-х роках, – розповідає керівник проекту Віталій Разік, – Україна в 1997 році ратифікувала Конвенцію (Європейську конвенцію з прав людини – ред.) Питання фізичної доступності судів за останнє десятиліття суттєво змінилося. Проте найнагальнішим питанням є питання доступності судів для осіб з інвалідністю».

Як повідомили пан Разік та керівник моніторингової групи проекту Михайло Васюта, дослідження проводилося у 25 судах в 7 областях Західної України. При цьому, моніторинг показав, що більшість приміщень судів є «тотально недоступними, не адаптованими для інвалідів». Так, половина з промоніторених судів не мають пандусів для інвалідів на візках (при наявній потребі). Там же, де такі пандуси є (приблизно 25% перевірених судів. Ще 25% таких пристосувань не потребують), вони не завжди відповідають чинними технічним стандартам. Чимало судів не мають спеціально обладнаних майданчиків для паркування автотранспорту людей з особливими потребами, пониження бордюрів, пристосувань для полегшення орієнтування незрячих чи слабо зрячих людей. Так, зі Михайла Васюти, жоден із судів не був обладнаний спеціальним пульсуючим звуковим маячком, який би вказував незрячим людям, де саме розташовано вхід до будівлі суду. Певні незручності створюють також централізовано встановлені на вході до приміщень 90% судів рамки металошукачів. Як стверджує громадський активіст, вони за своїми характеристиками є вужчими за інвалідні візочки, тому єдиним шляхом проникнути до приміщення інваліду з вадами опорно-рухового апарату є об’їхати таку рамку. В той же час, у половині досліджених судів такої можливості, на жаль немає.

«Загалом, – говорить пан Васюта, близько половини досліджуваних судів – або взагалі повністю недоступні або лише частково доступні для людей з особливими потребами».

Ініціатори проекту погоджуються, що у більшості випадків технічне обладнання приміщень судів (розміщених переважно у житлових будівлях), наприклад, пандусами, є неможливим в силу вузьких та крутих сходових маршів або ж дороговартісним. Разом з тим, чимало речей, – переконують учасники прес-конференції, – можна зробити малим коштом – було б, як то кажуть, бажання. Йдеться, наприклад про обладнання судів табличками з написами шрифтом Брайля (це суттєво покращує орієнтування у судах незрячих) та маркування початку і кінця сходових маршів полосою жовтогарячого кольору (для осіб з залишками зору). Таку практику було вперше започатковано з ініціативи РГБФ «Право і демократія» у Личаківському районному суді міста Львова, і її вже встигли перейняти низка інших судів, в тому, числі Апеляційний суд Івано-Франківської області, який зі слів прес-секретаря суду Людмили Безусової-Попович, вже четвертий рік поспіль вивчає думку відвідувачів щодо якості роботи суду, шукаючи при цьому також відповідь на питання, як зробити суд доступнішим для людей з обмеженими можливостями.

Сергій Білий

БРIЗ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*