До Дня доступності й мобільності 11 канал взявся розібратися у цьому питанні. Наша кореспондентка Валерія Бовша подивилася на місто очима людей в інвалідних візках та батьків з дитячими візочками. Чи пройшов Дніпро тест на доступність, дивіться у її спеціальному репортажі!
Євгену 24 й останні 5 років він на візку. Хлопець допоможе нам побачити перешкоди на дорозі, які зазвичай не помічає здорова людина. Наше завдання — потрапити з житломасиву Лівобережний-3 у середмістя Дніпра, на Фестивальний причал. Перший крок і перша проблема, від самого початку ми змушені рухатись проїжджою частиною.
Чекати автобуса нам також доводиться на автошляху. 10 хвилин — і під’їжджає той, що нам потрібен. Майже весь транспорт на маршруті пристосований для людей з особливими потребами. Водій відкриває пандус.
40-хвилинна подорож — і ми у центрі. Рух машин дуже жвавий, проте ми змушені продовжити йти проїжджою частиною.
І от ми на Набережній. Євген приступає до роботи. Він — фотограф. У центрі шукає людей для свого проєкту. Ну а наша ціль досягнута — ми дісталися Фестивального причалу. Просимо хлопця підсумувати експеримент.
Відпускаємо Євгена працювати і продовжуємо перевіряти місто на доступність. Це — подвір’я типової багатоповерхівки на Лівобережжі.
Настя — молода матуся. Разом з усіма радостями материнства, в життя дівчини прийшло розуміння того, що Дніпро геть не пристосований для прогулянок з дитячим візочком.
Це чи не єдине місце у Дніпрі, облаштоване для дітей з особливими потребами. Тут понижені бордюри, тактильна плитка та спеціальні гойдалки. Втім, дістатися дитячого майданчика у сквері — ціла проблема.
Інклюзивні острівці у місті, непристосованому для людей з інвалідністю — так про подібні місця говорить Олена. Дівчина керує організацією, що допомагає тим, хто має особливі потреби.
Проте, каже дівчина, Дніпро таки стає доступнішим. У міськраді ж пояснюють: зробити наше пострадянське місто безбар’єрним за кілька років — нездійсненна місія. Нині всі ремонти на вулицях Дніпра проводять з урахуванням потреб маломобільного населення. Та попереду ще дуже багато роботи.
А це — невелике німецьке місто Ганновер. І там, як і в усій країні, бар’єрів немає. Ось це, наприклад, вхід до лікарні.
Зустріти на вулиці людину в інвалідному візку — звичайна справа, розповідає Анна. Такі люди живуть у Німеччині повноцінним життям.
Залишається чекати, доки й Дніпро стане по-справжньому доступним. Ну а поки що будьте уважними до людей, що навколо. Комусь з них будь-якої миті може знадобитися допомога.
