Пристосувати старі будівлі для людей з інвалідністю, не витративши шалені гроші

Дмитро Щебетюк — громадський діяч, спортсмен, блогер, мандрівник та засновник організації «Доступно.UA», що займається перевіркою українських міст на доступність, пише ІА «Дивись.info».

Колонка громадського діяча Дмитра Щебетюка

Реконструкція і облаштування старих будівель, шкіл чи лікарень, аби була доступність для людей з інвалідністю, коштує дорого. Але це не означає, що неможливо зробити взагалі нічого, аби покращити ситуацію.

Так, у нормальних умовах усі поверхи мають бути доступними, а відповідно – потрібні ліфти. Це обійдеться ще дорожче. У лікарнях та школах вбиральні повинні бути облаштованими на всіх поверхах, де вони передбачені.

То що — чекати, поки школа/лікарня розвалиться і доведеться будувати нову? Чи намагатися зібрати величезну купу грошей для переоблаштування?

Звісно, можна. Утім є річ, яку можна зробити швидко та не вклавши багато грошей, щоб забезпечити кращу доступність цих закладів вже через кілька тижнів після початку ремонту.

Не вигадуватимемо тут велосипед. Подумаємо логічно. Який маршрут і базові потреби клієнтів лікарні чи учнів школи? Загалом — прийти на візит до лікаря та отримати консультацію, або до школи на уроки – отримати знання, досвід та розвинути соціальні навички.

Людина стоїть перед входом.

• Їй потрібно потрапити до вхідних дверей
• Пройти через дверний прохід
• Потім потрапити до рецепції, до кабінету лікаря на прийом, або у свій клас
• Клієнту або учню потрібно потрапити у кабінет чи клас на іншому поверсі
• У процесі цих усіх походів може виникнути потреба скористатися вбиральнею тощо

Ми маємо розуміти, що навіть забезпечивши зручний вхід до лікарні чи школи, ми значно підвищимо доступність закладу. Відповідно покращимо рівень поваги до гідності людей, покращимо їхню соціалізацію та можливість користування послугами. Їм не доведеться просити про допомогу на вулиці чи чекати під дощем, поки хтось відреагує на кнопку виклику.

Вхід

Якщо ми маємо від однієї до кількох сходинок, забезпечити зручний нормативний пандус коштуватиме від 2 до 10 тисяч гривень (все залежить від матеріалів). На такому перепаді висоти (до 30 см) не обовʼязкові поручні. Головне забезпечити суцільне пологе неслизьке покриття шириною у 120 см, та кутом нахилу до 8% (це менше 5 градусів).

Якщо ж перепад висот між тротуаром та вхідними дверима більший, це може коштувати від 10 до 100 тис. грн. У залежності від матеріалів. І вміння знаходити вправних майстрів.

Ну і від 100-200 тис. грн обійдеться вертикальний підйомник.

Відтак, іноді варіантом може бути створення альтернативного входу, перетворення вікна у дверний прохід і т.п. Найкраще, коли всі заходять через одні двері, одним маршрутом. Коли немає можливості це забезпечити — все ще краще, коли є окремий зручний вхід, яким людина сама зможе скористатися, аніж його відсутність.

Вхідні двері

Тут треба прибрати усі пороги, або зменшити їх до 2 см, а також забезпечити ширину проходу у 90+ см. У вартість можуть входити роботи з переустановки, заміни дверей, розширення проходу, самі двері з коробкою і замками тощо.

Це може коштувати від 2 до 20 тис. грн і далі — у залежності від дверей та матеріалів.

Проте іноді це може вартувати лише налагодженню зручного і оперативного відкривання обох частин дверей.

Рецепція, кабінет, клас

У значній більшості випадків як у школах, так і у лікарнях, якщо ти вже потрапляєш на перший поверх, то ним пересуватися можна без перешкод.

Відповідно, щоби створити доступність тут треба забезпечити ширину дверей 90 см. Вартість — від 2 до 10 тис. грн.

Приймальня лікаря, урок — на іншому поверсі. Що тоді робити?

Як тимчасове рішення, поки шукаємо фінансування на ліфти — можна забезпечити кабінет на першому поверсі, де лікарі зможуть приймати клієнтів. Скласти так розклад уроків чи зробити винятки для класів з учнями з інвалідністю, щоб клас навчався тільки на першому поверсі.

Вартість — від 0 гривень і до дрібних змін чи часових ресурсів персоналу.

Вбиральня

Можливо треба буде знести стіни, або встановити перегородку, покласти плитку, поставити унітаз, поручні, умивальник, поручень, кнопка виклику тощо. Це може бути одна з найвитратніших частин, але не менш важлива.

Вартість — від 10 до 250 тис. грн. Усе також залежить від матеріалів.

Доступ до рентген кабінетів, МРТ, кабінетів з обладнанням та інших закладів

Їх неможливо переміщувати, тому тут багато не вдасться зробити. Утім зазвичай у таких лікарнях є ліфт. Тому можливо, що потрібно лише надати доступ до нього людям, яким складно пересуватися між поверхами чи його відремонтувати.

Окремо я би обговорив доступність до дитсадків. Люди з інвалідністю можуть мати дітей. Тож вхід до дитячих садків у пріоритеті також має бути високо. Бо і наші ветерани та ветеранки, які отримали поранення, захочуть самостійно провести чи забрати свою дитину з садочка або відвідати батьківські збори.

У пріоритет варто ставити ті заклади, які потенційно можуть мати таких клієнтів чи учнів, їхніх батьків. Як це визначити — окреме питання. Для цього також важливо, щоб самі люди зверталися із запитами до міських рад, шкіл і усіх можливих органів для привернення уваги та вирішення питань доступності. Адже без запиту не буде реалізації. Або десь буде, але не там, де вам потрібно.

Висновок

Загалом, аби забезпечити кращу доступність шкіл та лікарень, потрібно інвестувати від 2 до 400 тисяч гривень. Всередньому — близько 200 тис. грн. Ми можемо покращити школи та лікарні вже зараз. Важливо це розуміти. Це далеко не завжди коштує шалених грошей. І тільки розуміння, запит та тиск з боку суспільства пришвидшать ці зміни.