Як зробити цифровий світ доступним для людей з інвалідністю

Через війну людей з інвалідністю ставатиме більше. Ми мусимо подбати про цифрову доступність вже зараз, пише NV

В Україні мешкає понад 2,7 млн людей з інвалідністю, і з через широкомасштабне вторгнення РФ їхня кількість тільки зростає. За останніми офіційними даними — майже на 27 тисяч осіб за рік. Поки війна триває, військових та цивільних, що внаслідок бойових дій чи обстрілів з боку ворога отримали поранення, і як наслідок, інвалідність, ставатиме лише більше.

Я втратив зір вже у дорослому віці, наразі він у мене на рівні 1%. Я можу бачити силуети предметів при гарному контрасті чи освітленні, однак читати книги, керувати автомобілем чи бачити деталі обличчя — ні. 14 років тому цифрова доступність була скоріше винятком, ніж правилом.

Мені на власному прикладі відомо, наскільки складно може бути адаптуватися людям, які набули інвалідність як у фізичному, так і в цифровому світі. Попри тренд на accessibility, результати моніторингу державних сайтів демонструють, що більшість вебресурсів не є пристосованими до потреб людей з інвалідністю. Отож, нам є над чим працювати — і не тільки в державному, а й у приватному секторі.

99 (не)доступних сайтів

У 2021 в Україні стартував проєкт Мінцифри спільно з ПРООН, що мав на меті забезпечити доступність та інклюзивність цифровізації державних сайтів і сервісів. Щоб зрозуміти стан справ, експерти протестували 82 сайти держорганів та сім сервісних платформ (банкомати і термінали в держорганах). Дослідження показало, що всі ресурси не були на 100% доступними.

Всі ресурси не були на 100% доступними

У 2022-му в Україні ухвалили європейський стандарт цифрової доступності EN 301549 як державний стандарт (ДСТУ). Цей стандарт є обов’язковий до виконання для держорганів. В результаті, частина державних сайтів покращили доступність за деякими критеріями. Команда волонтерів компанії в рамках проєкту Open Tech долучилася до оновлення одного з сайтів, який визнали лідером в покращенні доступності. Водночас загальний результат залишається невтішним: 99 зі 100 вебресурсів мають проблеми з доступністю. Серед них — сайти міністерств, облдержадміністрацій, портал Дія, електронний кабінет платника податків та інші важливі вебресурси, де громадянам надаються електронні послуги чи міститься важлива інформація. Відтак, проблеми з доступністю обмежують людей з інвалідністю у їхніх правах та можливостях.

Зважаючи на плани України діджиталізувати державні послуги, в тому числі для ветеранів, потреба в розумінні базових принципів доступності зростає. Наразі вимоги з доступності є обов’язковими лише для сайтів держорганів, однак є велика потреба в покращенні доступності комерційних вебресурсів. Ті ж месенджери — Telegram і Viber — і досі є обмежено доступними для мене в мобільній версії. Десктопна ж версія зовсім непристосована для використання незрячими людьми.

Нещодавно ми покращували доступність оновленого сайту Повернись живим, над яким працювали наші волонтери з Open Tech. Ми додали кращу навігацію для людей, що користуються скрінрідером та клавіатурою, а також покращили семантичну структуру. Мабуть, найважливішою частиною сайту, яку ми покращували, є донейт-форма. Деякі елементи унеможливлювали або робили складною та незрозумілою навігацію з клавіатурою чи скрінрідером. Наразі ми виправили деякі баги — і хоча для звичайного користувача візуально мало що змінилося, для людей з інвалідністю форма стала значно доступнішою у користуванні.

Будуємо цифровий світ без обмежень

Загалом, виділяють — але не обмежуються ними, адже існує більше різновидів — п’ять основних типів постійних порушень, тобто інвалідності. Далі я розповім про основні з них, як вони впливають на взаємодію з вебконтентом і що можна зробити, аби зробити його доступним.

Порушення зору. Сюди входять незрячі люди, люди зі слабким зором, порушенням розпізнавання кольорів тощо. Кількість захисників, що внаслідок бойових дій втрачають зір, зростає. Крім того, що до світу доводиться пристосовуватися по-новому фізично, це ще й складний психологічний процес, адже речі, які були звичними раніше (як от користування смартфоном), стають величезним викликом для людей, що втратили зір. Які основні технології виступають допоміжними у цьому випадку?

Читачі з екрана (скрінрідери). Це спеціальні програми, що зчитують інформацію та перетворюють її у мову або шрифт Брайля, за допомогою чого незряча людина може отримати всю інформацію з екрана. Однак, тільки за умови, якщо вебсайт чи мобільний додаток розроблений з дотриманням вимог доступності. Простими словами, скрінрідер зчитує код вебсайту чи мобільної аплікації та конвертує у мовлення (звук), чи передає на брайлівський дисплей. Саме тому правильно написаний код дозволить скрінрідеру коректно зчитати елементи, їх послідовність та значення.

Цифрові Лупи (для слабозорих людей). Такий інструмент збільшує обрану частину необхідного вмісту. Для цього потрібно в дизайн сайту закладати можливість збільшення сторінки до 200% чи навіть 400% без втрати якості чи форматування.

Порушення слуху. Під час бойових дій є висока ймовірність отримати акустичну травму, тобто пошкодження слухових механізмів у внутрішньому вусі, що може призвести до цілковитої чи часткової втрати слуху. Це може статися, якщо людину вразила вибухова хвиля чи якщо хтось здійснив постріл близько до вуха, що є цілком ймовірною історією нашої війни.

Для сприйняття відеоконтенту основними допоміжними засобами є:

Титрування. Субтитри передають діалоги та закадровий голос, що допомагає осягнути основний зміст. Проте, контент може містити й додаткові важливі звукові ефекти, як от музику, що має викликати певні емоції, звукові ефекти тощо. Тож у нинішніх субтитрах часто транскрибують не лише розмови, а й звуки, які їх супроводжують

Можливість перекладу на мову жестів. Актуальний наразі приклад мобільних застосунків — додатки, що сповіщають про повітряну тривогу з допомогою звукового сигналу. Такий спосіб сповіщень не пристосований до потреб людей з порушеннями слуху, тож розробникам варто додавати альтернативні текстові нотифікації, як от вібросигнали чи додавання спалахів для оповіщень.

Фізичні порушення. Такі стосуються людей, що мають проблеми з опорно-руховим апаратом, у яких відсутні кінцівки, чи які страждають від тремору. В фізичному світі такі люди використовують колісні крісла, щоб пересуватися, а прикладами доступності для них служать пандуси, автоматичні двері, низькопідлоговий громадський транспорт тощо. У цифровому світі люди з таким типом інвалідності потребують клавіатури, щоб мати змогу виконувати всі ті операції, які робляться за допомогою мишки. Наприклад, посилання зазвичай активуються при натисканні мишкою. Для людей з фізичними порушеннями всі інтерактивні елементи, як от посилання, кнопки, поля форм і так далі повинні працювати з клавіатури.

Для людей, що втратили кінцівки, рішенням є розпізнавання голосу, що дозволяє працювати з програмами за допомогою голосових команд. Такі функції є вбудованими в операційні системи і дозволяють користуватися програмами, але якщо ми говоримо про вебресурси, то не всі вони зчитуються такими програмами. Для цього мітки у коді мають відповідати візуальним міткам, щоб користувач мав можливість активувати дії голосом.

Когнітивні порушення. Люди з когнітивними чи неврологічними порушеннями можуть мати труднощі зі сприйняттям та обробленням інформації, її запам’ятовуванням, а також проблеми з контролем тіла тощо. Різновидів, які можна віднести до цієї групи порушень, чимало, тож у цьому випадку немає універсального підходу забезпечення доступності.

Наприклад, необхідно уникати мерехтливого чи рухомого контенту, адже він може спричинити напад у людей зі світлочутливою епілепсією. Занадто складна навігація по вебсайту може спантеличити користувачів з деякими когнітивними порушеннями, тож простий і зрозумілий користувацький досвід (user experience, або UX) має бути закладений в дизайн ще на етапі планування. Загалом, враховуючи потреби даної аудиторії, потрібно закладати більше часу на виконання якихось задач чи операцій (як от оплата послуг, підтвердження реєстрації тощо).

Доступність як рівні права для всіх

Отже, у цифровому світі доступність означає універсальний дизайн, який дає змогу будь-кому сприйняти, зрозуміти і взаємодіяти з інформацією чи з продуктом. Зверніть увагу: «будь-кому». Помилково вважають, що доступність стосується і потрібна для людей лише з інвалідністю.

Інвалідність — це постійне порушення, сталий стан, невіддільна частина людини, з яким вона народилася чи яке набула упродовж життя. Однак, є ще тимчасові порушення, коли людина в певний проміжок часу обмежена у своїй активності (наприклад, зламала руку) чи ситуативні, за яких певна ситуація обмежує нашу активність.

Скажімо, ви забули вдома навушники, але у громадському транспорті вам конче потрібно подивитися якесь відео. Та вам заважає навколишній шум чи ви не хочете, аби сторонні люди чули зміст відео. Це є прикладом ситуації, в якій ви тимчасово обмежені, тобто не можете подивитися відео. Хіба що, його творці передбачили субтитри, завдяки яким можна зрозуміти весь зміст навіть без звуку. Це і є доступність, і, як бачите, це працює не лише для людей з інвалідністю, а для будь-кого.

Проте для 15% населення планети вебдоступність — це не просто гарна опція, а необхідність, без якої вони позбавляються можливості користуватися перевагами цифрового світу.

Роман Савка
Інженер-тестувальник з доступності у SoftServe, засновник громадської організації «Рівні можливості для всіх»