На одній з вулиць обласного центру містяни побачили заступника Хмельницького міського голови, директора Департаменту інфраструктури міста Василя Новачка. З інвалідним візком. В компанії невідомих трьох чоловіків. Кажуть, посадовець таким чином інспектував тротуари на інклюзивність.
Для багатьох хмельничан не секрет, що частина тротуарів у місті (важко сказати, яка саме – більша чи менша) стає нездоланною перешкодою на шляху людей на інвалідних візках, батьків немовлят у візочках, людей з обмеженими руховими можливостями (це коли ти не маєш потреби в інвалідному візку, не ходиш з допомогою ціпка або милиць, але при цьому, до прикладу, ступити на високий тротуар – проблематично).
Попри те, що Хмельницький не раз називали одним з найкомфортніших міст України, до справжньої комфортності йому ще далеко. Власне, цей статус місто втратило ще у 2021. І відтоді ситуація не стала кращою.
Як виглядає недоступність хмельницьких тротуарів, дуже добре видно у центрі міста. До прикладу, на перехресті вулиць Соборна та Вайсера традиційна картина: з 4 тротуарів два, скажімо так, інклюзивні, два – ні. Тож така картина, як на фото, для цього перехрестя – не рідкість:
Зазвичай, хтось, хто допоможе здолати бордюр, завжди знаходиться. Питання лише в тому, як довго його треба чекати. Зі спостережень, іноді на це йде кілька хвилин. Що в умовах активного трафіку на цій ділянці дороги не дуже безпечно.
Скільки ще таких перехресть-переходів у місті, де частина тротуарів доступні, частина – ні, невідомо. Лише у центрі таких можна нарахувати десятки. А що там на околицях – можна лише здогадуватися. Тож не дивно було побачити на одному з таких переходів заступника Хмельницького міського голови, директора Департаменту інфраструктури міста Василя Новачка. Де саме, щоправда, треба вгадувати.
Нічого нового насправді Василь Пилипович не придумав – інспектувати на інклюзивність тротуари вирушив з інвалідним візком. Хмельничани пишуть у коментарі до відео, що це “Новачок показував підрядникам, як правильно робити заїзд на тротуар”. Щоправда, сам у нього не сів.
Але й такої демонстрації, схоже, було достатньо, аби у коментарях відреагували. А заразом зрушили ще цілий пласт проблем.
Від СВ до Зарічанської хай проїдуться
Що це за підрядники, що їм потрібно показувати? Смішно навіть читати і дивитися на це все
Нічого собі. Ще й модне слово згадали ‘інклюзивність’. Демонстрацію зробили. Іще пару років і спробують сісти у візок і прокататися по Проскурівській, перевірити екстримпандуси та ‘дзвінок для персоналу ‘.
Навіть в центрі міста на Проскурівській немає норм заїздів на тротуар
Весною племінник захотів в центр, на шавуху. Після поранення був в гіпсі і на візку. Поки я возив його по стометрівці, то згадав всі матюки.
В нас є деякі бордюри, щоб на них заїхати, потрібно велосипед піднімати. Вони майже до коліна і це не норм
Ого, це для того, щоб до тих дерев’яних дійшло потрібно було цілий спектакль робити? Поміняти на когось толкового не пробували? Чи толкові мізки виносять та не приймають участь у хабарних схемах?
Це потрібно сісти самому і спробувати. Із пустим кріслом дуже легко їздити, а спробуйте його штовхати коли там сидить людина
А тролейбуси до бордюру не під’їжджають, то як людям з інклюзивністю ???
Що там інспектувати, все непридатне, навіть в центрі де вічно плитку змінюють.
Мами інспектують дитячими візками. В моєму для двійнят 2 рази рама ламалися, і був не з дешевих.
Вони інспектують те, чого нема і не було. Для чого цей цирк? . Пандуси, з’їзди, можливість відвідувати заклади харчування та магазини з урахуванням того, що є люди з особливими потребами потрібно робити, а не інспектувати. За кордоном це норма. В ресторанчик де 2 сходинки стоїть спец ліфт, секонд в підвальному приміщенні і той з ліфтом, кнопки на дверях, щоб автоматично двері відкривались… А не тачки за мільйони купувати.
Волонтери бійця хотіли повезти в кіно – це було нереально. Немає пандусів, ліфтів.. Він навіть не може заїхати елементарно в магазин. Насправді це дуже страшно – він не хоче нікуди виходити…бо немає куди..і без допомоги навіть поїхати хліб купити це ціла історія
Той клаптик асфальту робився приблизно місяць (можливо більше), копали під дренаж, а вийшов бордюр в асфальті
З дитячим візочком просто анріал кудись зайти чи пройтись вулицею через довбані бордюри висотою більше ніж колеса.
Культурних слів не вистачає на доступність середовища якщо маєш колеса. І з дитячим візочком легше, а як людям на інвалідному – навіть уявити страшно
А шо там підземка біля Плази?
Що до підземки біля Плази, то там донедавна теж не все було як хотілося б. Зокрема, після ремонту сходи зі сторони “Кварталу” та “АТБ” довгий час виглядали охайно, але для людей на візках та батьків з візочками – безнадійно. Бо оновлений пандус впирався у приліплений до сходів кіоск, а далі – як хочеш: або підстрибом, або за допомогою добрих самаритян.
Не минуло й три роки, як сходи таки доробили. Маневрувати до дверей все одно доведеться, але краще так, ніж як раніше.
Про всяк випадок. Не виключено, що відео, поширене у соцмережах, не зовсім свіже. Хмельничани люблять іноді діставати архівні записи та видавати їх за нові. Проте, судячи з коментарів, навіть якщо цьому запису кілька років, проблема за цей час не перестала бути актуальною. А враховуючи реалії війни, навпаки, стала гострішою.
Тетяна Новак