Інтерв’ю Міністра соціальної політики Людмили Денісової газеті “Пенсійний кур’єр”

Людмила Денісова: «Соціальний захист інвалідів на порядку денному наших турбот»

Щороку 3 грудня світ відзначає Міжнародний день інвалідів. На знак поваги до людей з особливими потребами в Україні теж проходять на державному рівні різноманітні тематичні заходи із вшанування інвалідів.

Напередодні цієї дати кореспондент газети «Пенсійний кур’єр» зустрівся з Міністром соціальної політики України Людмилою Денісовою.

– У розвинених країнах життя без бар’єрів для людей з обмеженими фізичними можливостями давно стало нормою. Ідеться не стільки про забезпечення будинків чи транспорту пристроями для вільного доступу інвалідів, а, щонайперше, про програми соціальної, психологічної і трудової реабілітації для громадян з особливими потребами, про їх всебічну адаптацію та інтеграцію в суспільство. Людмило Леонтіївно, що з цього приводу робиться нині у нас? Коли, на ваш погляд, у психології здорових людей зміниться ставлення до інвалідів, як до повноцінних членів суспільства?

– Справді, в Україні, на жаль, поки що не ліквідовані основні бар’єри на шляху до повноцінного життя людей з інвалідністю. Зокрема, й ментальні. Ще нерідко можна зіштовхнутися зі байдужим ставленням до інвалідів, нерозумінням їх проблем. Звичайно, такі настрої треба викорінювати.

Сьогодні Україна переживає нелегкі часи – війна на Донбасі, окупація Криму… Зрозуміло, що величезні ресурси спрямовуються, передусім, на захист країни. Однак ні уряд, ні наше міністерство не забувають і про соціальний захист інвалідів, він – завжди на порядку денному наших турбот. Ось один із численних прикладів: впроваджено інклюзивне навчання. Зроблено це для того, щоб діти з особливими потребами навчалися разом зі своїми однолітками, не відчували себе відмінними від них. Інваліди можуть здобувати професійно-технічну освіту дистанційно або ж за індивідуальними планами.

Інший вид дистанційної зайнятості, який нині починає розвиватися, – «телеробота». До 12% українських компаній готові запропонувати своїм працівникам віддалену роботу з використанням сучасних технологій. При цьому, найбільш поширеними на українському ринку праці професіями у сфері IT-технологій є професії тестувальника, конструктора комп’ютерних систем, інженера з програмного забезпечення комп’ютерів, програміста системного, програміста прикладного, дизайнера графічних робіт, адміністратора бази даних. Отже, інваліди можуть працювати вдома. До того ж, така робота дозволяє відкрити власну справу або працювати на умовах самозайнятості. Що важливо при цьому: розроблено водночас і сам механізм навчання безробітних громадян таким професіям.

– Особлива категорія суспільства – діти-інваліди… Що найголовніше можна сказати з цього приводу?

– Для дітей-інвалідів сформована мережа реабілітаційних установ. Такі центри допомагають матерям з дітьми від народження і до двох років. Існує ще соціальна реабілітація дітей від двох до 14 років, і професійна орієнтація – для дітей 14-18 років. Загалом, протягом року в таких установах отримують реабілітаційні послуги близько 14 тисяч дітей з обмеженими можливостями, з них дві тисячі здобувають професійні навички у трудових майстернях. Завдяки цьому щороку більше півтори тисячі дітей інтегруються в загальноосвітні навчальні заклади.

Міністерству підпорядковані 137 таких установ. Вони допомагають сім’ям з дітьми. З ними працюють фахівці з реабілітації, психологи, соціальні працівники, медичний персонал, вчителі-реабілітологи, логопеди, дефектологи, соціальні педагоги. Для нас головне, щоб після реабілітації в цих установах діти-інваліди могли самостійно жити.

Уряд забезпечує соціальний захист та матеріальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Державна соціальна допомога на дітей-інвалідів віком до 18 років призначається їх законним представникам (батькам, усиновителям, опікунам, піклувальникам) у розмірі 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, до державної соціальної допомоги дітям-інвалідам може бути призначена надбавка на догляд.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 6 та від 6 до 18 років складає 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду і вони фактично здійснюють такий догляд. Одинокій матері (чи одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

Якщо ж інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу, то ці виплати призначаються одночасно. На сьогодні розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд на дитину-інваліда підгрупи А (до 18 років) становить від 1 696,30 до 2282,45 грн. У жовтні 2014 року підвищені розміри допомоги отримали вже більш ніж 19 тисяч сімей, у яких виховуються діти з найтяжчим ступенем втрати здоров’я.

– Віднедавна в Україні з’явилася нова категорія інвалідів – ті, хто отримав каліцтво в зоні проведення АТО. Що чекає цих людей завтра? Чи можна провести тут певну паралель з інвалідами-афганцями чи інвалідами Великої Вітчизняної війни?

– Усім військовим, які брали участь в антитерористичній операції на Донбасі, буде надано статус учасника бойових дій відповідно до чинного законодавства. Кожен з них зможе також користуватися всіма належними пільгами, передбаченими законодавством. Саме для цього й створена Державна служба у справах ветеранів війни та учасників АТО, яка опікується питаннями їх соціальної, психологічної та іншими видами реабілітації, а також працевлаштування військових після завершення їхнього лікування.

Нагадаю також, що для підтримки військовослужбовців, які отримали поранення у зоні АТО, уряд прийняв низку рішень про забезпечення цих осіб необхідними засобами реабілітації. Після медичного висновку про готовність до протезування людина буде безоплатно та позачергово забезпечена необхідними протезами. Сьогодні 71 протезно-ортопедичне підприємство в Україні, з яких 15 державних, виконує індивідуальні заявки на безкоштовне виготовлення технічних та інших засобів реабілітації. Діє також відповідна система отримання безкоштовного протезування постраждалих. Крім того, ухвалено урядове рішення про забезпечення безкоштовного протезування за кордоном – на той випадок, коли хтось захоче мати альтернативне, можливо, більш якісне протезування. На ці потреби вже виділено 7 млн. грн.

Тим часом до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО передано п’ять регіональних центрів соціально-психологічної реабілітації – чотири у Київській області та один у Житомирській. Добудовується бальнеологічний комплекс Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації у селищі Великий Любінь, що забезпечуватиме, зокрема, лікування та реабілітацію військовослужбовців після повернення із зони бойових дій. Триває також передача необхідних санаторно-курортних закладів, які перебувають у підпорядкуванні міністерств, Державній службі для створення базових центрів лікування та реабілітації наших військових.

– Нещодавно Уряд схвалив законопроект «Про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Як саме це допоможе у справі соціального захисту інвалідів?

– Запропоновані нашим міністерством зміни допоможуть вирішити питання щодо можливості користування пільгами окремим категоріям інвалідів. Адже в Україні проживають також і люди з інвалідністю, які через певні обставини – наприклад, відсутність страхового стажу – не мають права на отримання пенсії чи державної допомоги. Їм не видається посвідчення, тому вони позбавлені можливості користуватися передбаченими законодавством пільгами.

У законопроекті передбачено запровадження альтернативного посвідченню документу – довідки, на підставі якої громадяни з інвалідністю отримають право на пільги. Вона видаватиметься регіональними органами соціального захисту населення та міститиме необхідні в таких випадках відомості.

– В Україні багато всеукраїнських громадських організацій, які представляють інтереси інвалідів. Як держава співпрацює з ними, чи є соціальним партнером таких громадських організацій?

– За даними Державної реєстраційної служби, в Україні діє 64 всеукраїнських громадських об’єднань інвалідів. Мінсоцполітики завжди підтримувало й підтримує ініціативи громадськості, активно співпрацює з громадськими організаціями, адже вони – неодмінна складова демократичного суспільства. Так, при міністерстві нині діє новостворена Громадська рада. До її складу входить 113 інститутів громадянського суспільства, причому дев’ять з них є представниками громадських організацій, які захищають права інвалідів.

Всеукраїнським громадським об’єднанням інвалідів і ветеранів для підприємств і організацій невиробничої сфери УТОГу та УТОСу передбачена фінансова підтримка з держбюджету. Вона надається вже більше 10 років. При цьому кількість громадських об’єднань, які нею скористалися, зросла з трьох у 2001-му до двадцяти – у нинішньому році.

Цьогоріч міністерство стало партнером громадських організацій інвалідів у більш, ніж 250 ініціативах. Один із прикладів: підтримка громадян з інвалідністю та членів їх сімей – вимушених переселенців із зони АТО та Криму. Вона передбачала вивезення осіб з інвалідністю, забезпечення проживання та надання їм психологічної допомоги на новому місці.

Громадським організаціям надається державна допомога у вигляді пільг з оподаткування, фінансової підтримки, позик та дотацій. Варто зауважити, що такі пільги надають змогу підприємствам, насамперед, забезпечувати соціальну функцію стосовно інвалідів, що працюють.

Петро Зубенко, «Пенсійний кур’єр»

Міністерство соціальної політики України