«На видання для незрячих в Україні закривають очі»

Сотні волонтерів з усієї України долучились до створення першої інтернет-бібліотеки для незрячих людей. ZAXID.NET поговорив з ініціатором створення «Першої української дейзі-бібліотеки», головою Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ», інвалідом I групи по зору Оксаною Потимко.

*Дейзі-бібліотека (DAISY, з англ. Digital Accessible Information System) – стандарт цифрового формату для запису «цифрових голосових книг», відрізняється від звичайних аудіокниг багаторівневою навігацією, регулюванням швидкості мови і редагування.

Як виникла ідея створення дейзі-бібліотеки?

Будь-яка ідея, яка виникає в мене чи в моїх колег, народжена життям. Після втрати зору я навчалась в Львівському університеті і зіштовхнулась з тим, що не було доступу до підручників. Незряча людина не може прочитати звичайну паперову книжку, тут вона стає залежною від інших людей. Під час мого навчання усі підручники мені читали батьки, бо треба було якось підготуватись до занять. Так, власне, й виникла ідея створити дейзі-бібліотеку, щоб незрячі люди без сторонньої допомоги могли читати різні книжки.

Якими були ваші перші кроки у реалізації проекту?

Щоб почати щось робити треба було мати потужне джерело як коштів, так і знань про те, як робити таку літературу. У 2013 році ми («Українська спілка інвалідів – УСІ», – ред.) разом з шведською академією «Svefi», з якою давно співпрацюємо, написали проект під назвою «Сучасні інформаційні системи для українських користувачів з вадами зору». Його підтримав уряд Швеції і восени 2014 року ми почали реалізацію.

Оксана Потимко

Недавно ми мали нагоду протестувати перші результати. Під час семінарів, які ми проводимо по всій Україні, ми давали незрячому книжку в форматі дейзі, а зрячій людині цю саму книжку, але вже звичайну, паперову. Ставили завдання: знайти, до прикладу, 47 сторінку. Уявіть собі незрячі люди, за допомогою дейзі-плеєра, справлялись з цим завданням швидше, ніж зрячі. Це і є перевагою дейзі-книг, яка відрізняє її від формату MP3: незрячі можуть орієнтуватись та знаходити необхідні сторінки, розділи, примітки без сторонньої допомоги.

Хто займається переведенням книг у формат дейзі та скільки часу потрібно, щоб зробити 1 таку книгу?

Цим займаються 20 наших волонтерів, яких на початку проекту навчали шведські спеціалісти технології створення дейзі-книг. Завдяки програмі PRS такі книжки можна робити безкоштовно. Щодо часу, то це залежить від людини, яка переводить її в формат дейзі, та від складності самої книжки. Можна працювати 4 дні, а можна і місяць.

Як обирали волонтерів для проекту?

Я очолюю Львівських обласний осередок ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ». Коли проект стартував, я розповіла про нього колегам з різних областей та спиталась – хто хотів би допомогти? Нюанс у тому, що протягом проекту, а це два роки, потрібно працювати безкоштовно. Також від волонтерів вимагалось добре володіння комп’ютером. Зголосилося 20 незрячих людей з усієї України, які переводять аудіокнижки в формат дейзі.

Незрячих людей, які добре володіють комп’ютером, є значно більше. Однак, якщо говорити відверто, то переважно є споживачами. Незрячі думають, що всі їм чимось зобов’язані, і не хочуть самі змінювати цю ситуацію. Але я аж ніяк їх не засуджую. Своєю командою я більш ніж задоволена. Їх небагато, але на них завжди можна покластися.

Якщо незрячі переводять аудіокнижки в дейзі-формат, то з начиткою книжок нам допомагають бібліотекарі та небайдужі люди з різних кутків України. Вони телефонують, питають, які книжки потрібно записати і відправляють нам на електронну пошту.

Начитка книжок для дейзі-формату

Скільки книжок вже вдалось озвучити?

Загалом понад 1300 книг, левова частка з них – навчальна література. Спершу, коли стартував проект, ми зібрали всі аудіокниги українською мовою, які знайшли в інтернеті, і перевели їх у формат дейзі. Це приблизно 800 книжок. Нас це дуже здивувало, адже української мовою в Україні можна знайти лише 800 аудіокниг, у той час як кількість російськомовних перевищує 20 тисяч.

Російських книжок ми у дейзі-формат не переводимо, бо з початку вирішили працювати лише з україномовною літературою. Ще понад 500 книг озвучили та перевели у дейзі завдяки волонтерам вже у рамках проекту.

Чи можуть такі книжки стати певною альтернативою звиклим книжкам шрифтом Брайля? Загалом чи достатньо в Україні брайлівських книжок?

Ситуація з брайлівськими книжками наразі катастрофічна. Якщо говорити про художню літературу, то з 2008 по 2015 рік шрифтом Брайля в Україні видали 48 позицій літератури. Наклад цих книжок не перевищував 200-250 примірників. Для порівняння – для зрячих, візьмемо, до прикладу дітей, в рік видають 2-3 тис. позицій літератури. Я погодилась на пропозицію Олександри Коваль (президент ГО «Форум видавців», -ред.) і буду піднімати цю проблему на цьогорічному Форумі видавців.

Ми проводили семінар у Запоріжжі і до мене підійшла мама сліпоглухонімої дитини. У нього є лише один зв’язок зі світом – за допомогою доторку. Для нього немає різниці між днем і ніччю, він весь час живе у пітьмі. Ця жінка підійшла до мене з сльозами на очах і попросила привезти хоч якісь книжки, написані шрифтом Брайля, бо її син вже по три рази перечитав все, що є у їхній місцевій бібліотеці.

Щодо альтернативи, то дейзі-книга не може замінити брайлівську. Я вважаю, що до 5 класу навчання для незрячих дітей має відбуватись за брайлівськими книжками, бо саме у цей час дітей вчать писати та розуміти мову. Не можна навчити дитину писати на слух. Для цього потрібно побачити букви, а якщо це неможливо, то вона має їх відчути.

У середній і старшій школі можна користуватись дейзі, але тут знову ж таки є нюанси. Якщо говорити про гуманітарні дисципліни, то підручники можна озвучити в форматі дейзі, якщо ж говорити про точні, то це неможливо. Людина фізично не може описати словами, наприклад, математичну формулу, про яку незрячий ніколи не чув. Тому тут варто поєднувати брайлівську книжку з дейзі.

Чи можна слухати дейзі-книжки не на спеціальному плеєрі, а, наприклад, на комп’ютері?

Так, дейзі-плеєр має дві безкоштовні альтернативи: комп’ютер і телефон. Якщо говорити про комп’ютер, то, щоб слухати дейзі-книжки, людині треба встановити програму JAWS, яка є у безкоштовному доступі. Для мобільних телефонів треба скачати програму Android daisy reader.

Дейзі-бібліотека працюватиме в режимі онлайн, тобто кожен бажаючий зможе нею користуватись. Коли вона запрацює?

Проект з створення дейзі-бібліотеки закінчується цьогоріч в грудні. До кінця грудня ми викладемо її на якомусь інтернет-ресурсі, де саме ще не вирішили, і нею зможуть користуватись усі бажаючі.

Основною причиною, чому ми цього не робимо зараз, є те, що формат дейзі в Україні офіційно не прийнятий. Цьогоріч я написала законопроект, зараз лобіюю його через Лілію Гриневич (голова парламентського комітету з питань науки і освіти, – ред.). Цей законопроект уже пройшов всі комітети і 15 липня його зареєстрували під номером 2368А.

Сподіваємось, що до кінця грудня приймуть. Адже поки формат дейзі у нас не є офіційно прийнятим, ми не можемо публікувати дейзі-книги без згоди їх авторів і видавництв. Якщо до кінця грудня законопроект не приймуть, ми все-одно, на свій страх і ризик, викладемо дейзі-бібліотеку в інтернет. Але маю надію, що до цього часу це питання вже вирішать.

Поки Україна робить перші кроки назустріч незрячим людям, у Європі вже давно створюють бібліотеки такого типу. Наскільки популярними є дейзі-бібліотеки на Заході?

Не лише бібліотеки. У Європі при вступі до вишу незряча людина отримує набір підручників у трьох варіантах: брайлівські, дейзі та електронні. Для чого електронні? Завдяки програмам, наприклад JAWS, незрячі можуть дізнатись як пишуться слова: з великої літери, через дефіс, разом чи окремо. Ця програма «читає» слова і якщо трапляється велика буква, то видає інший звук, за яким людина розпізнає, що це слово пишеться з великої літери.

Хочу навести приклад Швеції. Там шрифт Брайля використовується всюди. Вважається великим соромом для закладу, якщо незряча людина прийшла в ресторан, у якому немає адаптованого меню, і їй потрібно розпитувати в офіціанта, що у них є і скільки це коштує. Там навіть у невеличкому містечку Хапаранда, де живе 10 тисяч людей, є адаптовані бібліотеки. Читач також може вибрати у якому форматі він хоче прочитати ту чи іншу книжку.

Які ще інноваційні проекти зараз реалізовують в Україні для незрячих?

Не хочу хвалитись, але 90% того, що є в Україні для незрячих людей, робимо ми. Держава думає про незрячих як про споживачів, а не як про мислячих людей. За допомогою аудіодискрипції (закадровий коментар диктора, – ред.) ми адаптовуємо мультики та фільми, щоб вони розуміли, що відбувається на екрані.

Торік разом з Олександрою Бонковською (акторка театру ім. Марії Заньковецької, – ред.) вперше «показали» незрячим «Сватання на Гончарівці» у театрі ім. Марії Заньковецької. Театральна вистава від фільму дуже відрізняється, адже якщо в фільмі є незмінний відеоряд, то під час вистави все відбувається наживо. Ми орендували систему «радіо-гід», нею користуються як перекладачем на прес-конференціях, і Олександра Бонковська в перервах між репліками акторів коментувала для незрячих те, що відбувається на сцені: міміку, жести, передавала атмосферу. Люди були вражені, їм дуже сподобалось. Зараз спільно з управлінням соціального захисту Львівської міськради продовжуємо втілювати цей проект.

Також робимо проект з впровадження інклюзивної освіти на Львівщині, працюємо з вчителями, психологами та допомагаємо незрячим дітям адаптуватись у шкільному середовищі. А разом з оркестром театру ім. Марії Заньковецької у рамках проекту «Відчинилося життя» вже кілька років проводимо концерти у різних містах України за участю незрячих людей. Нас підтримують й українські зірки, зокрема у цих концертах брав участь і Скрябін, Пікардійська Терція, Павло Табаков. Зараз готуємо два таких концерти: 27 жовтня у філармонії в Черкасах і 30 жовтня у театрі ім. Марії Заньковецької у Львові.

Софія Лазуркевич