Як живеться дітям з інвалідністю в українських селах?

1 27 4 invalid 3. дитина

12-річний хлопчик із діагнозом гідроцефалія (захворювання головного мозку) Олексій Скоропадський на місяць отримує всього 380 гривень соціальних виплат як інвалід з дитинства.

Хлопчик не ходить і пересувається на інвалідному візку, а за свої юні роки Олексій пережив уже 7 операцій. Мешкає він у селі Здорівка, що на Васильківщині, а опікується ним 64-річна бабуся-пенсіонерка Надія Василівна. Журналіст КНК Медіа поспілкувався із бабусею про життя дитини з обмеженими можливостями у сільській місцевості та про соціальний захист.

– Ви єдина людина, що опікується Олексієм?

Ні, його мама Ірина на заробітках в Італії, раз на рік приїжджає улітку, вже там 3 роки знаходиться. А поїхала, щоб малого витягнути, адже на лікування купа грошей потрібна. У нього у бронхах часто застій і епілепсія до того ж, через це ми у лікарні часто лежимо у Василькові або Боярці. Самі розумієте, що це теж не безкоштовно. З татом його ми не спілкуємося. А родичі по батьковій лінії якось уникають нас, як тільки дізналися, що дитина з обмеженими можливостями народилась.

– Ви кажете, що всього 380 гривень у вас є соціальних виплат, а в якісь програми державні вас не включали, на безкоштовні ліки, наприклад?

Оце нещодавно 200 гривень принесли із соцзабезу, раз на рік ще дають таку суму. А так ми не ходимо нікуди й не добиваємося. Люди кажуть, що пенсія може бути й більша, та ж ніхто не винен, що в нас така дитина народилася. Ми не скаржимося нікому, бо ж яке Бог дав, таке наше. Ми Олексія дуже любимо. Як були вибори, то дід ходив у депутатів просив для дитини, та потрохи й вони на операції малому давали.

– Чи знають місцеві діти Олексійка і чи заходять в гості до вашої хати?

Діти, що поруч живуть, в принципі знають його, моїх подруг онуки знають. Але ж він не розмовляє і ми можемо тільки здогадуватися, про що хлопець думає. Хоча ми так дивимося, що він реагує, видно іноді, що хвилюється, якщо трохи голосніше говорити почнеш.

– А задоволені ви тим, що мешкаєте з онуком саме у селі. Чи не краще було б у місті?

Ми село любимо, й землю любимо, та й хата у нас із холодною й гарячою водою. Виніс його надвір – та й воно собі на дворі дихає свіжим повітрям. Улітку в нас особливо гарно: квіток дуже багато, гарно, влітку легше, бо взимку він просто лежить. Літом то ми гуляємо з ним, я його на візку вивожу, і на поле, і по садку, далеко від будинку не заїжджаю, адже не кожному приємно на таку дитину дивитися. У дворі коли сонце пече, я йому парасольку облаштовую і він природою милується.

– Хоча Олексій і не розмовляє – чи не думаєте ви, що йому самотньо буває?

А я в будинку і телевізор онуку включаю, та він й дивиться. Музику також хлопець полюбляє, то він і слухає, знаєте, відчуття, наче балакає з кимось, а іноді й заснути Олексію мелодії допомагають. Іноді влітку моя інша онучка з Києва заїжджає до нас в гості, та й куми моєї онучка тут буває. А я з ним говорю повсякчас, розказую історії, він навіть деколи усміхається, якщо задоволений. Декілька разів я побачила сльозинки на його очах, він же навіть не плаче ніколи, а ось цей випадок серед сну був. Навіть коли кров з пальця на аналізи беруть – то він лише стрепенеться і ротика відкриє і все беззвучно.

– А що лікарі кажуть, є якісь шанси покращити стан Олекси?

Один з препаратів ми вже роками приймаємо, кажуть, що з часом, може, стане краще. Зараз лікарські препарати спрямовані на те, щоб його хвороба просто не мучила.

– Мені відомо, що у вас проблеми із земельною ділянкою. Що сталось?

Ми вже десять років чекаємо на законну ділянку, подали всі відповідні документи, але як тільки питаємо у нашої сільської влади про землю – то й посилають нас із однієї інстанції в іншу, документи, начебто, наші кадастрові не можуть знайти. Кожен мешканець України має право на принаймні 15 сотих землі, а в нас дитина з інвалідністю, маємо пільгу, і нам ділянку все одно не виділяють. Ми навіть не бачили де знаходиться наша законна ділянка, хоча я й заплатила за всі геодезійні послуги немаленьку суму.

– Що ви хочете для свого онука в майбутньому?

Щоб жила дитина та й усе, хотілося б, щоб він хоча б голівку тримав…

Савко Лілія

Комітет народного контролю

Одна репліка к “Як живеться дітям з інвалідністю в українських селах?”

  1. Лариса сказав:

    Слухайте, навіщо писати неправду, не може дитина, яка має інвалідінсть отримувати лише 380 грн, я не скажу, що легто і гроші великі, але й не 380….І ще у нього ж є мама, має піклуватися !!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*